На відстані майже 5 млрд км від Землі на найвіддаленішій планеті Сонячної системи стихає шалений темний вихор, який колись мав такі розміри, що міг би простягнутись через Атлантичний океан від Бостона до Португалії. Тепер він зменшується в розмірах — це видно із світлин, отриманих з допомогою Космічного телескопа імені Габбла.
Величезні темні бурі на Нептуні вперше виявлено наприкінці 1980-х років автоматичною міжпланетною станцією «Вояджер-2» (Voyager 2). Відтоді лише «Габбл» мав змогу відслідковувати їхні особливості. Він виявив дві темні бурі, що з’явилися в середині 1990-х років, а потім зникли. Останній вихор вперше помітили в 2015 році, але тепер він суттєво зменшився.
Серія зображень, отриманих Космічним телескопом імені Габбла протягом 2 років, показує затухання гігантського темного вихору на планеті Нептун. За період спостережень «Габбла» розмір овальної форми зменшився вздовж великої вісі з майже 5000 км до 3700 км. Фото з сайту www.nasa.gov.
Як і Велика Червона Пляма (ВЧП) на Юпітері, вихор обертається подібно антициклону й витягує речовину з глибини атмосфери холодної планети-гіганта. Ця особливість дає астрономам унікальну можливість вивчити сильні вітри Нептуна, які прямо виміряти неможливо.
Темний матеріал плями може бути сірководнем з гострим запахом зіпсутих яєць. Джошуа Толлефсон (Joshua Tollefson) з Каліфорнійського університету в Берклі пояснив: «Частинки, однак, відбивають світло; вони лише трохи темніші, ніж частинки у навколишній атмосфері».
На відміну від ВЧП Юпітера, яке астрономи спостерігають щонайменше протягом 200 років, темні вихори Нептуна тривають лише кілька років. Це перший, який вдалося сфотографувати у процесі його згасання.
«Ми не маємо даних про те, як утворюються ці вихори і як швидко вони обертаються», — сказав Аґустін Санчес-Лавеґа (Agustín Sánchez-Lavega) з Університету Країни Басків в Іспанії. «Найімовірніше, вони виникають внаслідок нестабільності вітрів, спрямованих на схід і захід».
Темний вихор веде себе інакше, ніж передбачали спостерігачі планети. «Схоже, ми бачимо затухання цього темного вихору і воно відрізняється від того, що передбачали раніші дослідження», — сказав Майкл Г. Вонґ (Michael H. Wong) із Каліфорнійського університету в Берклі, посилаючись на роботи своїх колег. «Моделювання руху вихорів вказує на те, що антициклони під дією вітрів Нептуна, ймовірно, дрейфують до екватора. Ми вважали: як тільки вихор підійде близько до екватора, він розпадеться, що, можливо, спричинить захопливий спалах хмарної активності».
Але темна пляма, яку вперше було помічено в середині південних широтах, безсумнівно, блякла, а не зростала до майбутнього грому. Це може бути пов’язано з дивним напрямком його дрейфу: на південний полюс, а не на північ до екватора. На відміну від ВЧП Юпітера, пляма Нептуна не так сильно стримується багатьма змінними потоками вітру (їх видно як смуги в атмосфері Юпітера). У Нептуна, здається, є лише три широких потоки: на заході один до екватора, а на сході — біля північного і південного полюсів. Вихор може вільно змінювати напрямок руху й зміщуватися будь-куди між потоками.
«Ці вихори не спостерігали жодні інструменти, крім «Габбла» та «Вояджера». Наразі лише «Габбл» може допомогти отримати дані, які нам потрібні, щоб зрозуміти, як часто можуть виникати ці захопливі погодні системи Нептуна», — сказав Вонґ.
Перші зображення темного вихору — це результат виконання програми Outer Planet Atmospheres Legacy (OPAL), довготривалого проекту «Габбла», в рамках якого щорічно отримують глобальні знімки чотирьох зовнішніх планет Сонячної системи. Тільки «Габбл» має унікальну здатність досліджувати ці світи в ультрафіолетовому світлі, що дає важливу інформацію, недоступну для інших сучасних телескопів.
За інф. з сайту www.nasa.gov
