Міжнародна група науковців виявила формування планетної системи в зорі віком до 500 000 років. Відкриття, про яке повідомив журнал Nature, має суттєву розбіжність з усталеними теоріями формування планет і вказує на те, що зорі й планети зростають одночасно, як «брати і сестри».
Кільця пилу раніше виявлено навколо старших за мільйон років зір, але ще до початку дослідження таких структур, астрономи вважали, що планети формуються біля вже «дорослих» зір. Спостереження IRS 63 — молодої протозорі, що лежить від Землі на відстані 470 світлових років у щільній міжзоряній хмарі LI709 в напрямку сузір’я Змієносця — показали: це може бути не так. Ця протозоря, вік якої вдвічі менший, ніж в інших молодих зір з пиловими кільцями, має ще тривалий час накопичувати масу, проте планети біля неї вже почали формуватися.
Зображення щільної ділянки L1709 Молекулярної хмари Змієносця, отримане космічним телескопом «Гершель». Всередині цієї хмари лежить і притягує на себе її речовину протозоря IRS 63 з диском (його розташування позначене чорним х), де формуються планети. Фото з сайту www.cfa.harvard.edu.
«Ми спостерігали за молодим протопланетним диском IRS 63 і виявили проміжки та кільця всередині диска, що свідчить про формування планет», — сказав Іан Стефенс (Ian Stephens), астроном з Гарвард-Смітсонівського центру астрофізики (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA). «Згідно з традиційними уявленнями, зоря до початку формування біля неї планет сам вже є майже сформованою, але наші спостереження показали, що вони утворюються одночасно». Домініка Сеґура-Кокс (Dominique Segura-Cox), науковець з Інституту позаземної фізики Макса Планка в Німеччині та головний автор дослідження додала: «Кільця в диску навколо IRS 63 дуже молоді. Раніше ми вважали, що зорі спочатку входять в доросле життя, а вже потім біля них виникають планети, але тепер бачимо, що протозорі й планети зростають і еволюціонують разом з раннього віку, як брати і сестри».
Спостереження IRS 63 також важливі для розуміння формування Сонячної системи. Потрібно принаймні 10 земних мас твердого матеріалу, щоб сформувати ядро планети, здатне накопичувати достатньо газу для утворення планети-гіганта. Досліджуючи IRS 63, науковці виявили, що диск містить приблизно 150 земних мас речовини (пил і газ). Спостереження кілець та зазорів у диску дає змогу дослідникам дізнаватися багато нового про раннє формування планет, зокрема і в Сонячній системі. «Ці кільця та прогалини свідчать про те, що ми бачимо найперші натяки на формування планет, і що планети, безумовно, починають формуватися протягом перших півмільйона років, а, можливо, навіть упродовж перших 150 000 років», — сказав Стефенс. «Планети, особливо такі як Юпітер, почали формуватися на одному з найперших етапів процесу формування зір».
Кільця та зазори у пиловому диску IRS 63 показані поруч із ескізом орбіт Сонячної системи, намальованими в однаковому масштабі та орієнтації диска IRS 63. Розташування кілець схожі на розташування об’єктів у Сонячній системі, причому розмір внутрішнього кільця співмірний з діаметром орбіти Нептуна, а зовнішнього кільця — трохи більше орбіти Плутона. Фото з сайту www.cfa.harvard.edu.
З’являється все більше доказів того, що Юпітер, можливо, сформувався за межами орбіти Нептуна в Сонячній системі, а потім з часом мігрував до свого сучасного розміщення. Спостереження за IRS 63 вказують на те, що кількість матеріалу в диску та молодий вік системи можуть створити умови, подібні до тих, що існують в Сонячній системі. Тобто уможливлять таке формування планет, яке було колись в нашій планетній системі. «Розмір диска дуже схожий на Сонячну систему», ― сказала Сеґура-Кокс. «Навіть маса протозорі лише трохи менша за масу Сонця. Вивчення таких молодих дисків, що утворюють планети навколо протозір, може дати нам важливе уявлення про наше власне походження».
За інф. з сайту www.cfa.harvard.edu
