Науковці Гарвард-Смітсонівського астрофізичного центру (Harvard-Smithsonian Center for Astrophysics, CfA) оголосили про відкриття наймасивнішої зорі, яка коли-небудь була знищена вибухом наднової. Отримані результати, оприлюднені в Astrophysical Journal, не піддаються поясненню відомими моделям того, як гинуть масивні зорі, й дають уявлення про смерть перших зір у Всесвіті.
Уявлення художника про спалах пара-нестабільної наднової SN 2016iet. Фото з сайту www.cfa.harvard.edu.
Уперше незвичний об’єкт зареєстрував у листопаді 2016 р. супутник Європейського космічного агентства «Гайя» (Gaia). Подальші три роки інтенсивних спостережень за надновою SN2016iet виявили характеристики — неймовірну тривалість та велику енергію спалаху, незвичайні сліди хімічних речовин та середовище, бідне на метали — все те, що в наявній астрономічній літературі досі не йшлося.
«Коли ми вперше зрозуміли, якою незвичною є SN2016iet, моя реакція була: щось зовсім не те з нашими даними», — сказав Себастьян Ґомес (Sebastian Gomez), аспірант Гарвардського університету та головний автор статті. «Через деякий час ми зрозуміли, що SN2016iet — це неймовірна загадка, розташована в галактиці, що досі не була занесена до жодного каталогу, за один мільярд світлових років від Землі».
Науковці використовувала різні телескопи, зокрема Обсерваторії ММТ CfA, що розташована в обсерваторії Фреда Лоуренса Віппла в Амадо (штат Аризона), та телескопи Магеллана в обсерваторії Лас-Кампанас в Чилі. Спостереження показали, що SN2016iet відрізняється від тисяч наднових, які астрономи вивчали протягом десятиліть.
Зображення SN 2016iet та її материнської галактики, отримане за допомогою спектрографа низькодисперсного огляду на 6,5-метровому телескопі «Магеллан Клей» (Magellan Clay) в обсерваторії Лас-Кампанас в інфрачервоному діапазоні 9 липня 2018 року. Фото з сайту www.cfa.harvard.edu.
«Все щодо цієї наднової є інакшим: її зміна яскравості з часом, її спектр, галактики, в якій вона міститься, і навіть те, де вона лежить в межах своєї галактики», — сказав доктор Е**до Берґер (Edo Berger), професор астрономії Гарвардського університету і один з учасників дослідження. «Іноді ми бачимо наднові, які є незвичними з огляду на якийсь один параметр, але інші їхні характеристики є звичайними; ця унікальна в усьому».
Спостереження та їх аналіз показують, що SN2016iet породила дуже масивна зоря, що в 200 разів перевищувала масу Сонця і яка загадково сформувалася в ізоляції приблизно за 54 000 світлових років від центра її материнської карликової галактики. Зоря втратила близько 85 відсотків своєї маси за короткий термін життя, упродовж лише декілька мільйонів років, аж до вибуху та кончини. Зіткнення речовини зорі під час вибуху з речовиною, яку зоря викинула в космічний простір в останнє десятиліття до вибуху, спричинило появу незвичної картини SN2016iet, забезпечивши науковцям перший переконливий випадок пара-нестабільної наднової.
«Ідея пара-нестабільної наднової існує вже десятиліття», — сказав Берґер. «Але, нарешті, є перший спостережний приклад, який показує зорю, що загинула, потрібної маси, з правильною поведінкою і в бідній металами карликовій галактиці — це неймовірний крок вперед. SN2016iet вказує на те, як гинуть наймасивніші зорі у Всесвіт, зокрема й ті, які виникли першими».
Науковці планують спостерігати та вивчати SN2016iet протягом багатьох років, щоб виявити додаткові свідчення щодо того, як вона сформувалася та як буде розвиватися. «Більшість наднових зникають і стають невидимими на тлі світла їх материнських галактик протягом декількох місяців. Але оскільки SN2016iet така яскрава і така ізольована, ми можемо вивчати її еволюцію протягом тривалого часу», — сказав Ґомес. «Ми вже виконуємо ці спостереження й очікуємо побачити цікаві несподіванки».
За інф. з сайту www.cfa.harvard.edu
