1. Земля — третя від Сонця планета в Сонячній системі, що лежить від нього на відстані в середньому майже 150 млн км. Значення цієї відстані використовують в астрономії як одиницю довжини (її називають астрономічна одиниця, а. о.) і застосовують головно для позначення відстаней між тілами Сонячної системи. 1 а. о. дорівнює середній відстані між центрами Землі та Сонця (149597870 ± 2 км).
2. Земля обертається навколо Сонця по орбіті, форма якої еліпс. Найвіддаленішу від Сонця точку орбіти (афелій) Земля проходить в липні, а найближчу (перигелій) — в січні. Тому для мешканців Північної півкулі Землі вона влітку далі від Сонця, ніж взимку.
3. Інтервал часу, протягом якого Земля здійснює один оберт навколо своєї осі, називають добою. Залежно від того, що є точкою відліку для фіксації періоду обертання Землі навколо осі, в астрономії розрізняють справжню сонячну, середню сонячну та зоряну добу.
4. Тривалість періоду обертання Землі навколо Сонця називають роком. Залежно від того, яку точку відліку беруть для фіксації цього періоду, в астрономії розрізняють сидеричний рік (проміжок часу, за який Сонце здійснює повний оберт щодо зір під час свого видимого руху по екліптиці), тропічний рік та ін. Тривалість календарного року в григоріанському календарі в середньому близька до тривалості тропічного року (365 діб 5 год 48 хв 46 с).
5. Зміна пір року на Землі зумовлена нахилом її осі обертання до площини екліптики (а не зміною відстані Земля — Сонце!). Внаслідок цього упродовж року кут падіння сонячних променів на різні ділянки поверхні планети не однаковий. Прямовисні сонячні промені нагрівають Землю краще, ніж ті, що падають на її поверхню під малим кутом.
Для заставки використано фото з сайту www.nasa.gov.
Вигляд Землі з орбіти Місяця. Таку картину спостерігав 24 грудня 1968 р. екіпаж космічного корабля «Аполлон-8» — першої пілотованої місії до Місяця.
© «Наше небо», 2017
