Сузір’я Великої Ведмедиці в Україні ніколи не заходить за обрій, а тому його можна спостерігати в будь-яку пору року.Що для цього потрібно? Ясне, безхмарне небо і, наприклад, вечірній час.
Для початку знайдемо найпомітнішу частину сузір’я — ківш Великої Ведмедиці. Це яскраве семизір’я треба вміти знаходити на зоряному небі кожній людині. Зазвичай так у більшості випадків і є. Як діяти, якщо ви не вмієте цього робити? Найпростіше, попросити допомоги в того, хто може показати вам Ківш на зоряному небі. Якщо такої допомоги годі чекати, тоді радимо діяти самостійно.
Ківш завжди лежить у північній ділянці неба, а тому насамперед потрібно визначити у вашому пункті спостережень напрямок на північ. Якщо знаєте його — добре, якщо ні — біда невелика: у будь-який сонячний день опівдні станьте так, щоб Сонце світило вам у спину — прямо перед вами північна ділянка неба. Напрям на неї можна навіть якось позначити умовно (високе дерево, споруда тощо) чи прямо (наприклад, лінія на асфальті «південь – північ»).
Оскільки ківш Великої Ведмедиці восени і взимку звечора лежить на нашому небі не високо над горизонтом, то північна ділянка неба має бути, принаймні в ці пори року, відкритою в тому місці, де ви будете спостерігати зоряне небо. Якщо її не видно з вікна вашого помешкання, вийдіть на вулицю і знайдіть місце з якого її можна бачити.
Якщо ви виконали всі названі умови, то північну ділянку зоряного неба в чотири пори року побачите приблизно такою, як показано на мал. 1.
Мал. 1. Північна ділянка зоряного неба взимку (а), навесні (б), влітку (в) і восени (г). Зверніть увагу, що уявний пункт спостережень лежить на широті Києва.
Уважно подивимося на зоряне небо! Що впадає в очі? Сім яскравих зір, які легко малюють в нашій уяві фігуру велетенського ковша. Це і є знаменитий ківш Великої Ведмедиці. У сиву давнину різні народи пов’язували з цим семизір’ям різноманітні уявні фігури (найчастіше ті, що стосувалися місцевої природи чи побуту). На мал. 2. показано уявлення стародавніх греків (Велика Ведмедиця), арабів (кінь) і наших пращурів (віз).
Мал. 2. Стародавні уявні фігури, в основі яких є ківш Великої Ведмедиці
Український поет Дмитро Білоус дуже образно описав Великий Віз у вірші «Щоб дужче світом дорожить» (його вміщено в прекасній збірці поезій Д. Білоуса «Диво калинове» видавництва «Веселка», 1988 р.).
Путі-дороги перехресні
верстали прадіди й діди
і назви нам земні й небесні
лишили в мові назавжди.
Ті — крем’яні лани орали,
ті — полювали дичину,
а ті — по сіль дорогу знали
у Крим або в Галичину.
Ось відкіля з земними збіги
в космічних назвах без кінця;
сузір’я там — Граблі, Чепіги,
Візничого, Орла й Стрільця!
Котрийсь поет із предків наших,
що гречку сіяли в полях
і їздили по сіль на мажах,
у небі взнав Чумацький Шлях.
О ця туманна світла смуга
в безмісячну прозору ніч!
І щем, і радість в ній, і туга,
і вічна загадка сторіч…
А ген – накат в имлистих бликах –
мов припорошений узвіз. –
І сім отих зірок великих
в народі звуть – Великий Віз.
Сіяє в будні він і в свята
й несе цю назву недарма:
чотири зірки – коліщата,
три – війя – дишло до ярма.
А що за зірочка-мигачка
біля середньої блищить?
Маленька зірка – то Собачка
за возом назирці біжить.
Женеться, злюще, дзявулисте,
біжить притьмом, не попуска –
сирицю хоче перегризти,
що кріпить дишель до візка.
Спинити дума колісницю
завзятий цуцик-бігунець:
коли перегризе сирицю —
настане світові кінець...
Та ми говоримо усюди,
що треба вічно в мирі жить.
А цю легенду склали люди,
щоб дужче світом дорожить!
Нинішню офіційну назву сузір’я отримало за часів стародавніх греків. Згідно з грецькою міфологією, у Ведмедицю було перетворено красуню Каллісто, дочку Лікаона, царя країни Аркадії...
Уважніше подивімося на зорі, що дають нам змогу намалювати на небі ківш. Усі вони мають власні назви арабського походження. Назвемо їх, розпочинаючи з верхнього правого краю ківша і з тієї зорі, яку позначено першою літерою грецького алфавіту — α. Отже: α — Дубхе (1,8m, жовтого кольору, в перекладі «ведмідь»); β — Мерак (2,4m, біло-зеленого кольору, «хребет»); γ — Фекда (2,4m, жовто-біла, «стегно»); δ — Мегрец (3,4m, біла, «корінь хвоста»); ε — Аліот (1,8m, біла, «чорний кінь»); ζ — Міцар (2,4m, біла, «передник») і η — Бенетнаш (1,9m, білого кольору, «поводир плакальників»).
Поряд з Міцаром міститься зоря п’ятої зоряної величини — Алькор. У перекладі з арабської це слово означає «вершник». Для спостерігача зорі Алькор і Міцар цікаві тим, що це, можливо, найвідоміша оптична подвійна зоря (так називають зорі, що лежать близько одна біля одної на небесній сфері). За легендою у стародавній Спарті за цими зорями перевіряли зір у юнаків — майбутніх воїнів. Людина з нормальним зором бачить ці зорі окремо.
Незважаючи на те, що Міцар і Алькор перебувають поряд на зоряному небі, у просторі вони лежать далеко одна від одної. Але сам Міцар, як з’ясували астрономи, є фізичною подвійною зорею. Обидва компонента Міцара пов’язані між собою взаємними силами тяжіння й рухаються навколо спільного центра мас на дуже близькій відстані один від одного. Кутова відстань між ними становить 14″ (кутових секунд).
Мал. 3. Зорі ківша Великої Ведмедиці
Ківш хоча й найяскравіша частина сузір’я, але ним воно не обмежене. Велика Ведмедиця — третє за площею (1280 квадратних градусів) сузір’я на небесній сфері. У ньому є 125 зір, доступних неозброєному оку спостерігача, а це означає, що знаменитий ківш лише невелика, хоча й найвідоміша частина, дуже великого сузір’я. На мал. 4 подано частину зоряної мапи з сузір’ям Великої Ведмедиці у сучасних його межах.
Мал. 4. Мапа сузір’я Великої Ведмедиці
У сузір’ї Велика Ведмедиця доволі багато цікавих небесних об’єктів. Ми зосередимо увагу лише на зоряних островах — галактиках. Причому тих, що мають видимі зоряні величини не нижче +8,5. Такі об’єкти можна знайти на небі в хороший бінокль чи простий телескоп.
Красивою є галактика М81 (NGC 3031). Її зоряна величина становить 7m. Поруч (на відстані у півградуса) з М81 у телескоп можна розгледіти галактику М82 (NGC 3034). Її зоряна величина 8,4m, тому в прості телескопи (діаметр об’єктива 100 мм) вона має вигляд тонкої витягнутої туманної смужки. Ця галактика — найяскравіша на північному небі представниця сімейства неправильних галактик.
М101 (NGC 5457) — ще одна відома спіральна галактика в сузір’ї Великої Ведмедиці. Її видима зоряна величина становить 7,5m, тому спостерігати галактику можна лише в телескоп (мал. 5).
Мал. 5. Місце знаходження галактики М101 (NGC 5457) у сузір’ї Велика Ведмедиця
На фотографіях, отриманих за допомоги потужних телескопів, М101 має чудовий вигляд! Ми бачимо її (мал. 6) розвернутою до нас у анфас — чітко видно спіральні рукави галактики.
Мал. 6. Галактика М101 (NGC 5457). Світлину отримано за допомогою Космічного телескопа імені Габбла. Фото з сайта NASA.
