Усі, кого цікавить зоряне небо, знають: з 8 планет Сонячної системи лише дві неможливо бачити візуально, тобто без допомоги оптичних інструментів. До цих планет належать Уран і Нептун. Щоправда, для Урана ця особливість не абсолютна. Значення його блиску лежить на межі можливостей людського ока бачити на небі слабкі світила (нагадаю, це шоста видима зоряна величина, яку позначаємо в астрономії так: 6m).
Видима зоряна величина Урана змінюється (знаєте чому?) в межах 5,4 — 6,0, тобто його можна побачити на зоряному небі без допомоги телескопа чи бінокля. Але така можливість для багатьох спостерігачів є суто теоретичною. Навіть тоді, коли спостерігач має гострий зір і темне, без засвітки, небо, знайти на ньому слабку «зірочку» не просто. Вона ховається серед зоряних розсипів і треба мати якийсь дороговказ, який би допоміг виділити її на тлі інших зір. Такими помічниками є яскраві світила (Місяць, планети та зорі), які добре видно на небі. Треба лише знати (в цьому допоможуть Астрономічні календарі та астрономічні сайти), коли одне з таких світил буде лежати на небесній сфері неподалік від Урана. Якраз в цей час і раджу виходити на пошуки сьомої планети Сонячної системи.
13 лютого 2019 року саме такий час. Знайти Уран на зоряному небі нам допоможе планета Марс, яку в цей день видно ввечері. Будемо виконувати пошуки Урана в такі три послідовні етапи: оглянемо загальний вигляд зоряного неба; знайдемо візуально Марс, а далі з допомогою бінокля розшукаємо Уран. Розпочнімо!
1. Загальний вигляд зоряного неба
На вечірньому небі (див. мал. 1) нашу увагу найперше привертає Місяць. Він у вигляді півдиска (на 13 лютого припадає перша чверть Місяця) яскраво світить доволі високо над горизонтом у південній ділянці неба.
Мал. 1. Вигляд зоряного неба 13 лютого 2019 р. о 19 годині київського часу на широті Києва. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.
Окрім Місяця ми легко можемо знайти фігуру Оріона — найвиразніше зимове сузір’я о 20 годині вечора кульмінує, тобто проходить через небесний меридіан, а тому його видно над точкою півдня. Фігуру небесного мисливця прикрашають яскраві зорі Бетельгейзе та Ригель. Ліворуч від Оріона й ближче до обрію сяє яскрава зоря, яку годі не помітити на небі. Це Сиріус, найяскравіша зоря на небі Землі, з сузір’я Великого Пса. Над Оріоном, ліворуч і майже на висоті Місяця, легко помітити Альдебаран — найяскравішу зорю в сузір’ї Тельця. Ще вище сяють Плеяди — відоме розсіяне зоряне скупчення. Загалом бачимо дуже красиве зоряне небо, багате яскравими світилами (мал. 2).
Мал. 2. Яскраві світила на зоряному небі 13 лютого 2019 р. о 19 годині київського часу на широті Києва. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.
2. Знаходимо Марс візуально (без допомоги оптичних інструментів)
Як серед цієї небесної краси знайти Марс? Змістімо свій погляд з Місяця в бік точки Заходу й знайдімо (мал. 3) в тій ділянці неба великий зоряний квадрат — це найвиразніша частина сузір’я Пегаса (крило міфічного коня). Від його лівої верхньої вершини вгору пролягає кілька яскравих зір, що разом з квадратом утворюють ківш, трохи схожий на знаменити семизір’я Великої Ведмедиці.
Мал. 3. Місяць і «квадрат» сузір’я Пегаса на зоряному небі 13 лютого 2019 р. о 19 годині київського часу на широті Києва. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.
Тепер уважно подивімося на ділянку неба, що лежить між Місяцем і квадратом Пегаса. Приблизно посередині між цими об’єктами сяє доволі яскраве світило, що (за умови хорошого неба й гарного зору в спостерігача) не мерехтить і в якого помітно червоний колір. Це планета Марс (мал. 4)! Вона в ці дні перебуває в сузір’ї Овна. Її видима зоряна величина становить +1,0.
Мал. 4. Місяць, «квадрат» сузір’я Пегаса та планета Марс на зоряному небі 13 лютого 2019 р. о 19 годині київського часу на широті Києва. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.
Далі для пошуку планети Уран нам знадобиться простий бінокль.
3. Шукаємо Уран з допомогою бінокля
Не варто шукати потужний, тобто з високим збільшенням, бінокль. Підійде простий. Можна, звісно, використати інші оптичні прилади. Але, за будь-яких ваших можливостей в цій справі, головне, щоб поле зору (це ділянка небесної сфери, яку видно в бінокль) інструмента не було меншим, ніж 1,5 кутових градуси. Річ в тім, що Марс і Уран лежатимуть на небесній сфері на відстані 1° (мал. 5). Якщо поле зору вашого оптичного приладу буде меншим, то в нього ця пара не потрапить.
Мал. 5. Планети Марс та Уран на зоряному небі 13 лютого 2019 р. о 19 годині київського часу на широті Києва при їх спостереженні в бінокль. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.
Щоб у полі зору вашого оптичного приладу точно розпізнати Уран, зверніть увагу на таку особливість. Якщо Марс перебуває в центрі поля зору, то в околі одного кутового градуса довкола нього є тільки два відносно яскравих світила з приблизно однаковим блиском. Ліворуч від планети і майже паралельно до горизонту — це зоря (на неї вказує біла стрілка на мал. 6), а нижче до горизонту й також ліворуч від планети — це Уран.
Мал. 6. Окіл планети Марс поперечником трохи більше 2° на зоряному небі 13 лютого 2019 р. о 19 годині київського часу на широті Києва при їх спостереженні в бінокль. Мал. ВЦ «Наше небо» з допомогою електронного планетарію Stellarium.
Така конфігурація зберігатиметься на зоряному небі до моменту заходу планет за горизонт, що трапиться невдовзі після 23 години.
Ясного неба й вдалих спостережень!
