Так, саме Вам, а не Вашим рідним, друзям, учителям (викладачам), чи навіть Вашій (нашій) державі або загалом людству. Разом з Вами я хочу з’ясувати, що астрономія дає окремій, тобто будь-якій конкретній, людині ― не просто біологічній істоті, що обмежує своє життя лише пошуками їжі та піклується щодо потомства, а особистості, яка живе, мислить і пізнає себе й довкілля аж до обширу нашого Всесвіту.
Але спершу зробимо важливе зауваження: говорячи далі про астрономію, матимемо на увазі не стільки науку як таку (як певний вид діяльності), а її здобутки, що позначають терміном «астрономічне знання», ба навіть «астрономічна обізнаність» чи «астрономічна інформованість». Тобто ми будемо говорити про Ваші астрономічні знання, або обізнаність й інформованість в астрономічних питаннях.
Зазначу, що діяльність професійних науковців є визначальною для астрономії, адже саме ці люди здобувають нову наукову інформацію, розширюють пізнавальне поле науки. Більшість із них мають давно усталені погляди з питань поширення астрономічних знань серед широкого загалу й використання («споживання») астрономічної інформації непрофесіоналами. У фаховому середовищі превалює думка про те, що звичайна людина неодмінно має «знати» астрономію. Щодо рівня такого знання ― погляди, звісно, різні, але якщо подивитися, наприклад, на нині чинну навчальну програму шкільної астрономії, то можна скласти уявлення про загальний підхід: усіх треба якщо не «зробити» астрономами, то максимально навчити астрономії.
Такі уявлення, що притаманні, до слова, не лише астрономічному професійному середовищу, а й фаховим спільнотам деяких інших наук, є, звісно, хибними. Реалізувати їх на практиці неможливо, але вони створюють напругу, коли виникають, наприклад, питання щодо змісту шкільної астрономічної освіти. Очевидно, що не кожен учень хоче бути професійним астрономом. Будьмо реалістами, більшість людей взагалі далекі від будь-якої науки, але у своєму житті успішно використовують результати роботи науковців. Часто люди навіть не мають уявлення, яка складна наука «захована» в тих чи інших їхніх речах.
Однак наука проявляє себе не лише в речах; вона є складовою нематеріальної культури, її найважливіші й найзагальніші результати складають наукову картину світу, яка впливає на світогляд. Саме в цьому полягає ще одне (поза сферою речей) важливе значення науки ― її цінність для духовного життя людини.
Астрономія виникла як із практичних, так і з духовних запитів людини: треба було не лише орієнтуватися у просторі й часі, але й пояснювати собі довколишній світ, співвідносити своє існування з ним, водночас тамуючи страх перед ним, і допитливість щодо нього. Астрономічні знання дозволили нашим пращурам позбутися багатьох страхів, пов’язаних з небесними світилами. Але, як це не дивно для нашого «всезнаючого» часу, нині також багато астрономічних явищ викликають в людей звичайний тваринний страх. Тому найперший Ваш стимул знати з астрономії хоча б щось зводиться до простого:
1. Не боятися!
Фрагмент картини Едварда Мунка «Крик» (1893 р.)
Ваша астрономічна обізнаність має позбавити Вас від тих «космічних страхів», про які нині так часто полюбляють розповідати засоби масової інформації й оповідями про які переповнений Інтернет. Не згасне вмить Сонце, не попадають з неба всі зорі, комети не віщують поганих подій. Навіть астероїди, що справді можуть неочікувано з’явитись на шляху Землі, не так часто падають на її поверхню, як про це інколи пишуть в газетах чи говорять по телевізору. Астероїдна небезпека існує, але Ваш шанс потрапити в дорожньо-транспортну пригоду набагато вищий, ніж постраждати від падіння на Землю астероїда.
Загальновідомий факт ― наукова обізнаність допомагає значно простіше, без зайвого остраху, «спілкуватися» з довкіллям. Але людині, істоті суспільній, мало побороти страх. Їй треба ще відповідати часу, тобто тій епосі, в якій вона живе. Таке «занурення у свій час» людині забезпечує культура. Саме тому другим стимулом Вашої астрономічної обізнаності є потреба:
2. Бути культурною людиною!
Фрагмент першої мапи зоряного неба (ґравюра Альбрехта Дюрера, 1515 р.), виготовленої друкарським способом
Якщо Ви нічого не знаєте про героїв міфів Стародавньої Греції, тоді Вам не зрозуміти, чому сузір’я Оріона міститься на зимовому небі, а сузір’я Скорпіона ― на літньому. Загалом назви багатьох сузір’їв Вам майже ні про що не «говоритимуть», хоча за кожною з них ― цікава легенда чи історична подія. Якщо Ви чули про Молочний Шлях і навіть бачили його на зоряному небі, але нічого не знаєте про чумаків, тоді Вам годі зрозуміти, чому цю білясто-іскристу небесну смугу в Україні здавна називають Чумацьким Шляхом.
Вам будуть незрозумілими сюжети картин багатьох художників, роботи скульпторів, музичні й поетичні твори, якщо Ви не знаєте назв небесних світил, походження цих назв, чи навіть того, коли і як можна спостерігати ці світила на зоряному небі. Майже всі вони стали символами, які людство використовує не лише в суто науковому, але й у значно ширшому культурному значенні.
Щоб бути людиною культури, Ви неодмінно маєте розуміти суть певної кількості символів, пов’язаних з астрономією. Не будемо їх усі називати ― загадаймо лише кілька: наприклад, все теж таки поняття сузір’я. Важко визнати культурною людину, яка переконує Вас у тому, що прибульці прилетіли з сузір’я Пегаса. І не тому, що ми досі нічого не знаємо про іншопланетян. Ні, вони, мабуть, справді є. От тільки прилетіти до нас з будь-якого сузір’я не можуть, бо немає такого у Всесвіті об’єкта, як сузір’я. Це річ уявна, що «існує» на небесній сфері, яка також є позірною, а не справжньою.
Загалом астрономія, одна з найстаріших (але вічно молода!) наук людства, передала в культуру значний доробок. Без астрономічних символів культуру уявити важко. Саме тому ми обстоюємо ідею астрономії культури, суть якої полягає в тому, що не просто астрономічні знання чи астрономія як наука є складовими культури, а сама культура пронизана астрономічним змістом. Погодьтеся, можливість бачити зоряне небо над головою є визначально-фундаментальною для розвитку нашої земної цивілізації. Якби нашу планету весь час огортали хмари й людина ніколи не бачила зоряного неба, то на Землі була б зовсім інша цивілізація.
У неї була б іншою астрономічна наука й, мабуть, зовсім іншою культура. Але ті гіпотетичні мешканці Землі все одно мали би світогляд, тобто цілком певну систему принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, яка визначає ставлення людини до дійсності, загальне розуміння нею світу,а також її життєві позиції й програму діяльності. Виявляється, світогляд — така цікава «річ», яку має кожна людина, навіть якщо й не підозрює про це, тобто не усвідомлює свій світогляд й не піклується про його рівень. Але, погодьтеся, «принизливо» сучасній людині мати уявлення про світ такі ж, як у людини печерної епохи, сприймати, наприклад, нашу планету плоским диском, що покоїться на черепасі. Отже, третім стимулом знати астрономію є Ваша вимога до себе:
3. Мати широкий кругозір!
«Піліґрим на краю світу» (фрагмент ґравюри з книги Каміля Фламмаріона «Атмосфера: популярна метеорологія», 1888 р.)
Обсяг і широта Ваших уявлень про світ нині значною мірою визначаються як астрономічними знаннями, якими Ви володієте, так і тією астрономічною інформацією, яку Ви здатні зрозуміти й використати для власних потреб.
На перше око такі знання складні, а тому опанувати їх важко. Ні, вони не складні, бо це найзагальніші, відносно давно з’ясовані й перевірені закономірності нашого Всесвіту, які ми сприймаємо як факти реальності. Нам не стільки треба опанувати ці знання, скільки повірити в них, тобто довіритися астрономії, яка їх встановила. Здавалося б не варто говорити про віру, коли йдеться про наукові результати, але насправді «маємо те, що маємо», тобто мусимо довіряти науці — засвоювати певну кількість фактів, як таблицю множення. Єдине, що відрізняє віру в науку від віри, наприклад, в Бога, це те, що вона не абсолютна.
Наукові факти правдиві, істинні, але тільки в межах певної наукової теорії, або наукової парадигми (системи уявлень на якомусь з етапів розвитку науки). Оскільки наукові теорії й парадигми з плином часу змінюються (доповнюються й розширюються) чи виникають нові, що «вбирають» в себе старі уявлення, то наукова істина завжди є відносною.
Засвоєні з раннього дитинства, а згодом і в школі, наукові знання формують для кожного з нас певну наукову картину світу (НКС), яка власне й лежить в основі нашого світогляду, а знання є його змістовним компонентом. Наукова картина світу, згідно з філософським розумінням цього поняття, — система загальних принципів, понять, законів і наочних уявлень, сформована на основі синтезу наукових знань. Зрозуміло, що НКС об’єднує не лише природничі знання, але й гуманітарні, тобто ті, що пов’язані з людиною, як істотою суспільною.
Наукова картина світу в структурі світогляду сучасної людини мала б домінувати. Пояснення цьому очевидне: оскільки наука спрямована на вивчення об’єктивних законів розвитку нашого Всесвіту, то НКС, як широка панорама знань про природу і людство, що включає найважливіші теорії, гіпотези й факти, претендує на те, щоб бути ядром світогляду, який в такому разі називають науковим. Проте часто погляди й переконання, що також є складовими світогляду, «зводять нанівець» роль наукових знань для якоїсь конкретної людини. Це означає, що, наприклад, Ваш світогляд може базуватись не лише на основі НКС. Вагомими (звісно, для Вас) його складовими можуть бути міфічні чи релігійні уявлення.
Але навіть тоді, коли Ваші переконання не надають науковим знанням суттєвого значення в складі Вашого світогляду, варто звертати увагу на астрономічні знання. Бо до цього Вас спонукає четвертий стимул:
4. Ні ― шарлатанам — астрологам і різним провидцям!
Фрагмент ґравюри «Сон розуму породжує чудовиська» (Франсіско Хосе де Гойя, 1799 р.)
Ваш світогляд може бути не науковим і Ви можете вірити навіть у надприродні сили, але є закони природи, що не залежать від людей, від нашої з вами волі. Ці закони встановлює наука, зокрема й астрономія. Можна їх сприймати чи не сприймати, намагатися спростовувати (так чинять окремі люди, що не згідні з результатами «офіційної» науки). Але діяти всупереч цим законам людині не під силу.
Суть, привабливість і навіть краса науки є в тому, що вона здатна знаходити в довкіллі закономірності й ставити їх на службу людині для облаштування кращого життя. У науковому знанні загалом, і в астрономічному зокрема, проявляє себе інтелект людства. У нього попереду ще багато нерозгаданих таємниць нашого світу, але він впорається з ними, бо вже неодноразово доводив спроможність знаходити істину на тернистому шляху пізнання світу.
Натомість різної масті шарлатани від науки, зокрема й астрологи, маскуючись під неї, видають власні твердження й фантазії як природні закономірності. Було б нічого, якби такі люди тримали при собі антинаукові уявлення, але зазвичай вони активно намагаються їх «впровадити в життя», продати у прямому розумінні цього слова якщо не державі, то хоча б малоосвіченим її громадянам.
Щоб не втрапити в халепу з такими «науковцями» — віщунами долі, прогнозистами бізнесових та інших житейських справ, треба бодай трохи бути обізнаним у науці. Що стосується астрології, то не завадять елементарні знання з астрономії. Вона, до слова, зовсім не заперечує зв’язку людини й Космосу. Ба більше, саме астрономія й показує наскільки він є тісним — ми не просто є частиною нашого Всесвіту, ми породжені ним, ми його «діти».
Хоча наше фізичне й духовне здоров’я значною мірою формується й визначається довкіллям, але ці складні механізми ще не вивчені справжньою наукою. Тому говорити про певну залежність долі людини від знаку Зодіаку чи конфігурації планет на зоряному небі — ще занадто рано. Наука цього ще не з’ясувала, а от астрологія, що намагається ці речі нав’язувати людству упродовж кількох тисяч років, будує свої висновки на уявленнях і здогадках, наукою не підтверджених. У цьому сенсі варто говорити як про етичні норми, про певні «чесноти» тієї чи іншої з форм суспільної свідомості (до яких також належить наука), так і про цінність для окремої людини і людства загалом різних форм знань. У цьому сенсі важливим є п’ятий стимул для вивчення астрономії:
5. Цінуйте життя в найкращому зі світів!
Фрагмент картини «Зоряна ніч» (Вінсент ван Ґоґ, 1889 р.)
Більшість з нас не замислюється над тим, як наше особисте життя пов’язане з Усесвітом. Це мабуть тому, що людина відчуває себе майже нічим у велетенському світі, межі якого не спроможна осягнути своїм розумом. Але, як встановили науковці, Всесвіт такий великий і різноманітний з доволі банальної причини, бо в ньому є ми. Можливо існують всесвіти простішої будови, ніж наш, а можливо, є і значно складніші світи. Але ми (люди) з’явилися саме в тому всесвіті, який уможливив нашу появу. Тобто існування Людини і Всесвіту взаємопов’язані. У цьому, до слова, полягає суть так званого антропного принципу.
Умовно кажучи, ми не просто живемо у Всесвіті, а проявляємо його через своє існування, «оживляємо» його в собі — у своїй свідомості, через свої помисли і дії. Саме томувивчення Всесвіту — це водночас вивчення і пізнання Людини. І саме тому астрономія, яка за визначенням належить до фундаментальних фізико-математичних наук, є також гуманітарною наукою, що стосується до кожного з нас набагато більше, ніж здається на перший погляд. Всесвіт — наш великий спільний дім, за «чистоту й порядок» в якому ми мусимо відповідати. Але годі скористатися принадами й можливостями Всесвіту, а тим паче з розумом підходити до їх збереження, не знаючи їх.
З давніх-давен людей вражає неповторна краса зоряного неба, вабить, хвилює й цікавить його безмежність і таємничість. Значною мірою ці душевні й розумові переживання Людини втілилися в астрономії. Її успіхи неймовірно змінили наші уявлення про Всесвіт. Якщо наші пращури мало розуміли його закони, а тому сприймали довкілля суто інтуїтивно, образно, то нині ми знаємо про наш Всесвіт значно більше. Хоча з погляду майбутніх поколінь ці знання будуть, мабуть, мізерними, а наші уявлення про Всесвіт наївними.
Але кожен з нас живе тут і тепер ― на планеті Земля, на самому початку космічної ери людства. Бути гідним у своїх інтелектуальних діях і культурних вчинках як перед пращурами, так і перед нащадками ― хіба це не висока ціль, яку Ви маєте ставити перед собою. І Ви зможете її досягти, якщо серед іншого будете знати й астрономію.
© Іван Крячко, липень 2015
