В останні роки Китай, безперечно, нарощує свої спроможність і потугу, особливо в сфері науки й дослідження космосу. Лише за останні десять років Китай розгорнув три космічні станції за програмою Tiangong («Тяньгун» — «Небесний палац»), увів у дію важку ракету-носій Long March 5 («Великий похід-5») і відправив автоматичні зонди на зворотний бік Місяця і поверхню Марса.

Тут, на Землі, такі об’єкти, як Космічний телескоп з діаметром антени п’ятсот метрів (Five hundred meter Aperture Space Telescope, FAST), ілюструють постійне нарощування досягнень Китаю в космосі та астрономії. А 16 липня 2021 року розпочав роботу найбільший музей у світі, присвячений вивченню космосу, — Шанхайський музей астрономії (Shanghai Astronomy Museum, SAM). Його мета — висвітлення досягнень Китаю в галузі космонавтики та астрономії, а також майбутніх амбіцій країни в космосі.

Дизайн музею розробила компанія Ennead Architects, фірма з офісами в Нью-Йорку та Шанхаї, яка виграла міжнародний конкурс у 2014 році за натхненний творчий задум. До попередніх робіт цієї фірми належить архітектурний проєкт Нью-Йоркського центру троянд для Землі та космосу (New York’s Rose Center for Earth and Space) при Американському природознавчому музеї (American Museum of Natural History, AMNH). Ця нова філія Шанхайського музею науки і технології (Shanghai Science of Technology Museum, SSTM) площею 39 000 кв. м. є найбільшою в своєму роді у світі.

Архітектура музею вночі. Фото з сайту www.universetoday.com.

Натхненні орбітами небесних тіл та геометрією космосу, архітектори «позбавили» будівлю SAM прямих ліній чи прямих кутів. За словами Томаса Дж. Вонґа (Thomas J. Wong), партнера компанії Ennead Architects і головного дизайнера музею, його також надихнула «проблема трьох тіл», досі невирішена задача класичної фізики про те, як обчислити рух трьох небесних тіл.

Це також назва роману, який написав відомий китайський автор наукової фантастики Лю Цзісін (Liu Cixin). Книжка вийшла у 2008 році (перекладена на англійську мову в 2014 р.) і є першою з серії романів Remembrance of Earth’s Past («Спогад минулого Землі»), в яких ідеться про інопланетян. Як пояснив Вонґ у відеоінтерв’ю CNN про проект:

«Ми справді вважали, що можемо використати архітектуру, щоб вона сприяла долучати відвідувачів до всього цього досвіду пізнання. Будівля має бути втіленням ... архітектури, натхненної астрономією. Причина, з якої ми вважали проблему трьох тіл цікавою, полягає в тому, що це складний набір орбіт. Їхні залежності є динамічними, на відміну від простого кола навколо центра. І це було частиною наміру (дизайну) — втілити цю складність».

Згідно з інформацією із веб-сайту Ennead Architects, складна криволінійна форма споруди утворена з трьох дуг, що перекриваються. Це символ того, як музей є втіленням «континууму часу і простору». Це також символізує зв’язок з минулим і майбутнім, тобто музей, сучасна «перспективна» структура, показує як майбутні амбіції Китаю в космосі, так і тривалу історію астрономії в цій країні.

Окулус (круглий отвір в центрі купола — Ред.) та дзеркальний басейн на вході до музею. Фото з сайту www.universetoday.com.

«Новий музей поєднує цілі наукової популяризації з історією вивчення неба, — сказав Вонг, тому експонати та архітектура будуть повідомляти більше, ніж науковий зміст: вони висвітлять, що означає бути людиною у величезному і в значній мірі невідомому Всесвіті».

У дизайні, який створив Вонґ, геометрію космосу передано через три дугоподібні форми: окулус (лат. oculus — око; круглий отвір в центрі купола чи склепіння), сферу та перевернутий купол. Окрім архітектурних особливостей, це також астрономічні прилади, які відстежують рухи Сонця, Місяця та зір. Кожен із них також має важливе значення для відвідувачів, починаючи з Окулуса, який міститься біля головного входу музею.

Розміщений над головним входом до музею, Oculus створює коло сонячного світла, яке рухається по землі, через майданчик перед входом та дзеркальний басейн. Опівдні під час літнього сонцестояння крізь цей отвір на вході до музею утворюється повне коло світла. В цьому сенсі Окулус діє як годинник й ілюструє, як взаємозв’язок Землі із Сонцем залежить від часу доби та пори року.

Наступним елементом музею є планетарій. Його приміщення занурене в будівлю і наче витягується із стелі всередину. За майже непомітного з’єднання з підлогою це створює ілюзію невагомості та натякає на первісні форми планет, зір та інших небесних об’єктів. Нарешті, але не менш важливим є те, що сфера планетарію поступово з’являється в полі зору, коли відвідувачі рухаються навколо будівлі, нагадуючи схід Місяця над горизонтом Землі.

Планетарій, що розміщений всередині великої сфери в музеї. Фото з сайту www.universetoday.com.

Вреші-решт, є величезний перевернутий скляний купол, натяжна конструкція, яка розташована на вершині центрального атріуму, що дає змогу глядачам мати прямий погляд на небо. Цей купол містить 720-градусну спіральну рампу, яка фокусує око вгору до вершини купола і дозволяє відвідувачам безперешкодно бачити небо. Це є кульмінацією імітованої космологічної подорожі, якою є Музей.

«Ми хочемо, щоб люди зрозуміли особливу природу Землі як місця, де існує життя, на відміну від будь-якого іншого місця, яке ми знаємо у Всесвіті», — сказав Вонґ. У музеї будуть діяти як тимчасові, так і постійні виставки, що показуватимуть захопливі середовища, артефакти та інструменти дослідження космосу, а також відбуватимуться освітні заходи. У ньому також буде сонячний телескоп заввишки майже 24 метри, обсерваторія, спостережний майданчик для молоді, та Digital Sky Theatre.

У музеї вже зберігається разюча колекція метеоритів, в якій понад 70 зразків, деякі з яких походять з Марса і астероїда Веста, а також місячний ґрунт. Серед експонатів музею є оригінальні роботи Галілея, Кеплера, Ньютона та інших астрономів. Також є приміщення, де за допомогою доповненої й віртуальної реальності можна моделювати різні астрономічні явища і об’єкти.

Дивлячись на музей з висоти пташиного польоту, може скластися враження, що його будівля схожа на астролябію — стародавній інструмент, що, по суті, моделював небесну сферу. Починаючи від класичної античності та золотого століття Ісламу, закінчуючи Середньовіччям та «Епохою відкриттів», астрономи використовували цей прилад для вимірювання висоти небесного світила над горизонтом, ідентифікації зір та планет, визначення широти місця спостережень, часу та для навігації на морі.

Конфігурація основної споруди у вигляді «колеса в колесах» також нагадує давні та доби Ренесану космогонічні схеми, що показують орбіти планет навколо Сонця. Еліптична форма основних будівель також сильно нагадує еліптичні орбіти планет згідно із законами Кеплера. До певної міри архітектура музею нагадує про звичайний годинник, бо його взаємопов’язані конструкції та концентричні кола уособлюють шестерні та коліщата механічного годинника.

Щоб отримати докладніше уявлення про Шанхайський музей астрономії, подивіться відео, вміщене нижче.

Для отримання додаткової інформації про архітектурний прєкт відвідайте веб-сайт Ennead Architects.

За інф. з сайту www.universetoday.com