У пошуках позаземного життя науковці розглядають всілякі варіанти. Наприклад, геологічні особливості Марса вказують на те, що він колись мав і досі має (під поверхнею) воду. Вчені також розглядали супутники Сатурна, а також Юпітер, як можливі притулки життя в їхніх океанах під крижаним покривом. Тепер дослідники повернулися до старої ідеї, яка обіцяє нову перспективу в пошуку життя за межами Землі: хмари Венери.

У статті, оприлюдненій 30 березня 2018 р. в журналі Astrobiology («Астбіологія»), міжнародна команда дослідників на чолі з планетологом Санджаєм Лімаєм (Sanjay Limaye) з Медісонського університету (штат Вісконсин, США) розглядає атмосферу Венери як можливе місце для позаземного мікробного життя.

Платформа-планер в атмосфері Венери (Venus Atmospheric Maneuverable Platform,VAMP) в уявленні художника. Така платформа могла б допомогти вивчити атмосферу планети. Температури і тиск в якій не виключають можливості мікробного життя. Фото з сайту www.sciencedaily.com.

«Венера мала достатньо часу, щоб самостійно розвивати життя», — пояснив Лімай. Він також зазначив: деякі моделі вказують на те, що Венера колись мала придатний для життя клімат з рідкою водою на її поверхні протягом 2 млрд років. «Це набагато довше, як вважають науковці, ніж на Марсі».

Відомо, що в атмосфері Землі бактерії існують на висоті до 41 км, а живі мікроорганізми знайдено біля геотермальних джерел в глибинах Світового океану, в токсичних забруднених зонах і кислотних озерах по всьому світу.

«На Землі, як відомо, життя може процвітати в дуже кислих умовах, може живитися вуглекислим газом і виробляти сірчану кислоту», — сказав професор біологічної хімії в Каліфорнійському державному політехнічному університеті (м. Помона) Ракеш Моґул (Rakesh Mogul), співавтор дослідження. Він зазначив, що атмосфера Венери, яка має високу відбивну властивість і багата хмарами, складається головно з вуглекислого газу та крапель води з певним вмістом сірчаної кислоти.

Уперше ідею про можливість існування простого життя в атмосфері Венери висловили в 1967 р. біофізик Гарольд Моровиць (Harold Morowitz) та знаменитим астрономом Карл Саґан (Carl Sagan). Вимірювання, виконані протягом 1962—1978 років з допомогою космічних зондів, показали, що температури та тиск в нижній і середній частинах атмосфери Венери (висота 40 — 60 км) не є завадою для мікробного життя. Хоча умови на поверхні планети, як відомо, непривітні. Адже температура там сягає 450 градусів за шкалою Цельсія.

Лімай, який бере участь від імені NASA в японській місії Akatsuki («Акацукі») з вивчення Венери, звернув увагу на темні плями в хмарах Венери. Їх вперше спостерігали з допомогою наземних телескопів майже століття тому, а докладно вивчили завдяки космічним зондам. Спектроскопічні спостереження, зокрема в ультрафіолетовому діапазоні, показують, що ці плями складаються з концентрованої сірчаної кислоти та інших невідомих світлопоглинальних частинок. Вони (частинки) мають майже ті розміри, що й деякі бактерії на Землі, хоча інструменти, які дотепер брали проби атмосфери Венери, були неспроможні розрізняти органічні або неорганічні речовини.

Науковці вважають, що темні плями в атмосфері Венери можуть бути схожі на цвітіння водоростей в озерах і океанах Землі. Для перевірки цієї гіпотези вони пропонують спорядити місію на Венеру — космічний зонд VAMP (Venus Atmospheric Maneuverable Platform), що буде літати на одній висоті над поверхнею протягом тривалого часу (до одного року) й збиратиме проби атмосфери. Така платформа має бути оснащена приладом, здатним ідентифікувати живі мікроорганізми.

«Щоб знайти відповідь, нам потрібно йти туди і взяти проби хмар», — сказав Моґол. «Венера могла б стати новим захопливим розділом для вивчення в астробіології».

За інф. з сайту www.sciencedaily.com