76-секундний період обертання занадто великий, як для досі відомих астрономам пульсарів.
Лише один спалах в небі вказав шлях до дивовижної зорі, що обертається дуже повільно. Ця особливість ускладнила визначення її природи, як пульсара чи іншого зоряного об’єкта.
Об’єкт, відомий як PSR J0901-4046, «кидає виклик нашому теперішньому розумінню того, як ці системи еволюціонують» через його повільний «пірует» тривалістю 76 секунд і той факт, що він випромінює радіохвилі. Обидві характеристики є незвичними для пульсарів, заявили дослідники у статті в Nature Astronomy за 30 травня поточного року, де виклали результати своїх досліджень.
Пульсари — це об’єкти з швидким обертанням, які належать до сімейства нейтронних зір. Це надщільні об’єкти розміром із місто, які лише трохи масивніші, ніж Сонце. Астрономи вважають, що вони виникають після потужних вибухів масивних зір, тобто внаслідок спалаху наднових. Але зазвичай пульсари обертаються кілька разів на секунду.
Цей факт вказує на те, що PSR J0901-4046 з його повільним обертанням, є досить дивним. Він не схожий на жоден інший з 3000 пульсарів, знайдених у нашій галактиці Молочний Шлях. Щойно виявлений об’єкт може належати до «передбаченого в теорії класу магнетарів із наддовгим періодом та з надзвичайно сильними магнітними полями», — заявили дослідники.
«Треба було мати орлине око, щоб розпізнати в ньому щось, що, можливо, є справжнім джерелом, бо цей об’єкт є таким незвичайним», — сказав Ян Гейвуд (Ian Heywood), радіоастроном Оксфордського університету та учасник дослідження.
Науковці помітили спалах за допомогою радіотелескопа MeerKAT в Південній Африці. Спочатку його зареєстрували під час виконання спостережень за програмою під назвою ThunderKAT в якій ведуть пошук швидкоплинних астрономічних явищ в радіодіапазоні. Потім об’єкт спостерігали в рамках іншої програми — MeerTRAP (More Transients and Pulsars — Більше перехідних процесів і пульсарів), яку виконують науковці Манчестерського університету. Працюючи разом, дослідники змогли підтвердити період обертання пульсара та встановити його розташування на небі.
Провідний автор дослідження Маніша Калеб (Manisha Caleb), астроном із Сіднейського університету, сказала, що радіовипромінювання було видно лише протягом 0,5% періоду обертання пульсара. Тому відкриття є «дуже випадковим», зауважила вона. «При дослідженні пульсарів у більшості спостережних програм не шукають такі тривалі періоди, і тому ми не маємо уявлення, скільки може бути цих джерел», — додала Калеб.
Південноафриканський телескоп MeerKAT. Фото з сайту www.space.com.
Дослідники відзначили, що класифікувати цей об’єкт важко. Хоча радіохвилі дають змогу припустити, що це пульсар, проте поляризація імпульсів (разом з тим, як змінюється сигнал) більше вказує на те, що це магнетар. Тобто інший тип нейтронної зорі, яка має потужні магнітні поля, що сильно впливають на місцеве середовище.
Здається, що зоря пульсує щонайменше сімома різними способами, що може вказувати на зміни сейсмічної активності всередині зорі. Однак дослідники не зовсім впевнені, як ставитися до того, що вони бачать.
Крім того, повільне обертання з періодом 76 секунд більше нагадує звичайного білого карлика, який є залишком зорі розміром приблизно з Сонце. Зовнішні шари зоря втратила після закінчення палива для ядерного синтезу, а її ядро перетворилося на білого карлика, що повільно охолоджується. Але науковці не бачать потрібного сигналу в спектрі зорі, щоб припустити, що це справді білий карлик.
За словами дослідників, може знадобитися більше даних, щоб краще класифікувати те, що вони бачать. Вони навіть не впевнені, як довго тривало радіовипромінювання, оскільки, хоча об’єкт розташований у добре вивченому районі неба, в радіосигналах зазвичай не виявляють цей тип сигналу.
«Тому цілком ймовірно, що в Галактиці є набагато більше цих джерел з повільним обертанням, що має важливе значення для того, як народжуються й старіють нейтронні зорі», — сказала Калеб.
За інф. з сайту www.space.com
