Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), невелика країна Перської затоки, перебуває на шляху великого прориву: приєднання до США, Радянського Союзу, Європи та Індії — елітного клубу країн, які успішно відправили космічні апарати на Марс. 15 липня поточного року Марсіанська місія Еміратів (Emirates Mars Mission, EMM) — також відома як космічний зонд (супутник) «Надія» (Hope satellite) — має стартувати за допомогою японської ракети-носія. До Червоної планети космічний апарат прибуде в лютому 2021 року.
Ініціатори і розробники місії сподіваються, що вона сприятиме розвитку промисловості та наукових можливостей ОАЕ. Водночас космічний зонд має здобути важливі дані про марсіанську атмосферу. «Однією з головних цілей місії з самого початку була наука, якої потребує міжнародна спільнота», — каже Сара Амірі (Sarah Amiri), науковий керівник місії «Надія».
Більшість з шести космічних апаратів, які зараз перебувають біля Марса, містяться на полярних орбітах, тому спостерігають поверхню планети лише у певний час доби. Але «Надія» буде виведена на похилу орбіту, що дає змогу спостерігати будь-яку точку планети в різний час у процесі обертання зонда навколо Марса. Камера та інфрачервоний спектрометр збиратимуть дані про пил, вологу та озон у нижній атмосфері, а ультрафіолетовий спектрометр вимірюватиме вміст оксиду вуглецю, водню та кисню у верхній атмосфері.
Ці дані заповнять прогалини в комп’ютерних моделях марсіанської атмосфери, сказав Франсуа Форґет (Francois Forget), член наукової команди «Надії» в Лабораторії динамічної метеорології. Засновані на спостережних даних, ці глобальні кліматичні моделі (global climate models, GCMs) створено з урахуванням основних фізичних законів з метою прогнозування погоди та клімату. Однак на Марсі «ми спостерігаємо деякі процеси, які ми не можемо описати, використовуючи наші універсальні рівняння», — зауважив Форґет. Наприклад, моделі не можуть відтворити, як розподіляється атмосферний пил, або пояснити, чому деякі пилові бурі переростають у глобальні події, ящо повністю огортають планету. Моніторинг атмосфери протягом дня може допомогти вирішити ці загадки, вважає Форґет.
Лорі Нері (Lori Neary), яка моделює марсіанську атмосферу в Королівському бельгійському інституті космічної аерономії та не бере участі в місії, також чекає своїх даних. «Що більше інструментів, які вимірюють Марс, то краще», — каже вона. Лорі сподівається, що нові дані допоможуть її науковій групі зрозуміти щоденні зміни вмісту озону, які сильно залежать від сонячного світла. Постійні дані від EMM допоможуть калібрувати прогнози моделі щодо рівня озону протягом марсіанських днів.
Інша головна ціль місії — сприяти нарощуванню потенціалу для розвитку космічної науки в ОАЕ. «Ця місія дала змогу країні отримати досвід в тих сферах, в яких ми його ніколи не мали», — сказала Амірі, яка була інженером програми під час розробки супутників ОАЕ ДубайСат, перш ніж очолити наукові дослідження в рамках місії EMM, а пізніше — державним міністром з перспективних наук ОАЕ. Авіакосмічні фірми Emirati розширили свої ноу-хау, виготовивши багато точних компонентів для марсіанського супутника. «Надію» випробували у першій чистій двоповерховій кімнаті країни, яку тепер будуть використовувати для майбутніх проектів, зокрема університетських безпілотників та маленьких супутників — кубсатів.
Місія також спричинила інтерес до науки в університетах Еміратів, які відкрили п’ять нових програм бакалаврату та магістратуру з фізики. В Шардському університеті кількість студентів з прикладної фізики та астрономії зросла вдвічі з початку підготовки місії ЕММ.
Програма наукового навчання, яке виконували у процесі підготовки місії, також допомогла набути досвід. Коли у 2014 р. планували ЕММ, в ОАЕ було лише кілька науковців з космічної науки, але багато підготовлених інженерів. Тоді стало зрозумілим, що «найкращий спосіб — перепрофілювати інженерів, щоб вони мислили як науковці», — згадує Амірі. Програма дала змогу перенавчати інженерів компанії Emirati за участі наукових партнерів місії. Наприклад, Гесса Аль Матроуші (Hessa Al Matroushi), керівник управлінням EMM та аналізом даних, спочатку проходив підготовку як інженер з обробки зображень. Він змінив фах, пройшовши навчання у науковців місії NASA MAVEN, яка вивчає верхню атмосферу Марса. «Досвід навчив мене бути гнучким, щоб обробляти наукові дані, фільтрувати їх та аналізувати», — сказав він.
Багато з тих, хто є початківцем в цій місії, планують продовжити роботу як науковці. «В цьому ми бачимо наше майбутнє», — зауважив Аль Матроуші.
За інф. з сайту www.sciencemag.org
