Мілісекундні пульсари (millisecond pulsars, MSP) — це нейтронні зорі з короткими періодами обертання в маломасивних рентгенівських подвійних зоряних системах, що тривалий час перебувають у процесі обміну масою зі своїм компаньйоном. Кулясті зоряні скупчення — утворення з десятків тисяч або мільйонів зір — є плідним середовищем для формування MSP. Проте в NGC 6397 — одному з двох найближчих до Землі кулястих зоряних скупчень — донедавна ідентифікували лише один мілісекундний пульсар.
Тепер дослідники не тільки знайшли другий пульсар у сусідньому з нами скупченні зір, але й мають краще уявлення, чому інші пульсари «зникли безвісти».
Доктор Чжан Лі (Zhang Lei) з Національної астрономічної обсерваторії Китайської академії наук зі спостережень за допомогою радіотелескопа Паркса в Австралії виявив у NGC 6397 новий MSP з періодом 5,78 мс. Пульсар отримав позначення PSR J1740-5340B (NGC 6397B). Він є компонентом затемнювано-подвійної зоряної системи. Це відкриття підтверджено за спостереженнями радіотелескопа MeerKAT у Південній Африці.
NGC 6397B можна виявити лише тоді, коли пульсар перебуває в тій точці своєї орбіти, що є найближчою до спостерігача. Його орбітальний період тривалістю 1,97 доби є найдовшим серед усіх затемнювано-подвійних систем у зоряному скупченні. Цей орбітальний період також узгоджується з періодом виявленого раніше джерела рентгенівського випромінювання U18, яке колись науковці вважали «прихованим MSP». Поточні дослідження підтвердили, що U18 є NGC 6397B.
Професор Лі Ді (Li Di) з Національної астрономічної обсерваторії Китайської академії наук організував перший когерентно дедисперсний пошук нових пульсарів у NGC 6397 за допомогою ультраширокосмугової низькочастотної (ultra-wideband low, UWL) системи приймача, нещодавно встановленої на радіотелескопі Паркса.
За даними першого спостереження радіотелескопом Паркса 12 квітня 2019 року доктор Чжан і виявив новий пульсар. Загалом радіотелескоп Паркса виконав 39 спостережень об’єкта протягом трьох років. Двічі його спостерігали за допомогою радіотелескопа MeerKAT.
Примітною характеристикою NGC 6397B є слабкість радіосигналу та тривалі періоди спокою. Дослідники припустили, що NGC 6397B може бути представником підгрупи надзвичайно слабких і сильно затемнювано-подвійних пульсарів. Як вважають науковці, це може пояснити очевидний надлишок ізольованих пульсарів у щільних ядрах кулястих зоряних скупчень, де, згідно з передбаченнями, взаємодії зір переважно спричинять появу подвійних систем. Іншими словами, подвійні системи мають бути — їх просто важко виявити.
За словами дослідників, ці слабкі пульсари важко вловити в радіодіапазонах через те, що вони вбудовані в хмари плазми або активно накопичують речовину зі своїх зір-компаньйонів.
Майбутні дослідження можуть перевірити, чи є правильним таке пояснення малої кількості виявлених подвійних пульсарів в кулястих зоряних скупченнях.
Результати науковців оприлюднив 28 липня поточного року The Astrophysical Journal Letters.
За інф. з сайту https://phys.org
