Астрономи побачили в нашій галактиці планетну систему, що своїм виглядом нагадує Сонячну систему в далекому майбутньому (через кілька мільярдів років).
Використавши метод гравітаційного мікролінзування (його суть в тому, що коли ближча до Землі зоря опиняється на одному промені зору з віддаленішою, то гравітація ближчої зорі діє як лінза, підсилюючи світло далекої зорі), астрономи виявили екзопланету-гігант, тобто схожу на Юпітер, навколо зорі білий карлик. Ця планетна система, що лежить на відстані понад 6,5 світлових років від центра нашої галактики Молочний Шлях, є, ймовірно, аналогом кінцевого етапу еволюції Сонця та Сонячної системи.
«Мікролінзування — це метод, чутливий до холодних екзопланет із масою аж до маси Землі. За його допомогою можна вивчати об’єкти навколо всіх видів зір, зокрема й білих карликів», — сказав головний автор дослідження, кандидат наук Джошуа Блекмен (Joshua Blackman) з Тасманьского університету в Австралії. «На відміну від інших методів виявлення екзопланет, він не спирається на світло, що надходить від їхніх материнських зір».
Подію мікролінзування, позначену як MOA-2010-BLG-477L, вперше виявили науковці з проєкта «Спостереження мікролінзування в астрофізиці» (Microlensing Observations in Astrophysics, MOA) 2 серпня 2010 року. Потім у 2015, 2016 та 2018 роках ціль помітили за допомогою камери 2 ближнього інфрачервоного діапазону (near-infrared camera 2, NIRC2), встановленої на телескопі Кек-ІІ в Обсерваторії імені Кека.
Дивно, але коли доктор Блекмен та його колеги намагалися виявити зорю, що потратила в «об’єктив» гравітаційної лінзи, вони несподівано виявили: її світло недостатньо яскраве, щоб вона була звичайною зорею головної послідовності (ідеться про діаграму Герцшпрунга–Рассела–Рассела — Ред). Астрономи також встановили, що материнською зорею виявленої екзопланети не може бути коричневий карлик. Ба більше, їм вдалося показати, що нею не може бути нейтронна зоря або чорна діра. Про це сказав професор Жан-Філіпп Больє (Jean-Philippe Beaulieu), науковий співробітник Тасманьского університету та Паризького інституту астрофізики.
«Це означає, що планета обертається навколо білого карлика», — зазначив Больє. «Екзопланета і її зоря дають уявлення про те, який вигляд матиме Сонячна система після зникнення Землі, знищеної під час катастрофічної загибелі Сонця».
Зображення MOA-2010-BLG-477L, отримане в Обсерваторії імені Кека за допомогою системи адаптивної оптики. На знімку ліворуч, який отримано в 2015 році приймачем NIRC2 (камера 2 ближнього інфрачервоного діапазону), в центрі видно MOA-2010-BLG-477. Зображення в центрі — це знімок того ж об’єкта, що на фото ліворуч, але з роздільною здатністю 0,36 кутові секунди. Яскравий об’єкт вгорі ліворуч — непов’язана із системою зоря. Зображення праворуч отримано у 2018 році. Фото з сайту www.sci-news.com.
На підставі інфрачервоних даних Обсерваторії імені Кека дослідники встановили, що маса білого карлика в системі MOA-2010-BLG-477L становить 0,53 маси Сонця. Екзопланета MOA-2010-BLG-477Lb з масою 1,4 маси Юпітера обертається навколо зорі на відстані 2,8 астрономічні одиниці.
Існування екзопланети навколо білого карлика — це свідчення тому, що планети можуть пережити катастрофічні етапи еволюції їхніх материнських зір. Це відкриття також посилює прогноз про те, що більше половини білих карликів мають супутників, схожих на Юпітера.
«Зважаючи на те, що виявлена система є аналогом Сонячної системи, це свідчить: Юпітер і Сатурн можуть пережити етап еволюції Сонця, коли воно стане червоним гігантом. Це трапиться тоді, коли в нього закінчиться ядерне паливо і наше світило стане на шлях самознищення», — сказав доктор Блекмен.
«Майбутнє Землі може бути не таким райдужним, оскільки воно набагато ближче до Сонця», — сказав доктор Девід Беннетт (David Bennett), дослідник з Мерілендського університету та Центру космічних польотів NASA імені Ґоддарда.
«Якби людство захотіло переміститися до супутника Юпітера або Сатурна до того, як Сонце спалить Землю під час його фази червоного надгіганта, ми все одно залишилися б на орбіті навколо Сонця, хоча ми не могли б довго розраховувати на його тепло як білого карлика».
Про відкриття було сповіщено у статті, вміщеній в журналі Nature.
За інф. з сайту www.sci-news.com
