Науковці виявили шматочки метеориту, старіші за Сонячну систему

news 15 01 20У шматочках метеорита науковці знайшли крихітні мінеральні зерна, старіші за Сонце та Сонячну систему, що утворилися близько 4,6 мільярда років тому. Деякі з цих «досонячних зерен», виявлені дослідниками, мають вік від п’яти до семи мільярдів років, що робить їх найстарішими відомими матеріалами на Землі.

Зерна утворюються в міжзоряному просторі з речовини, викинутої зі старих зір, що конденсується в пил. Дослідники, які виявили зерна, вважають, що багато з них, ймовірно, утворилися під час «спалаху» процесу формування зір в Молочному Шляху. Це трапилося близько семи мільярдів років тому. Якщо така думка підтвердиться, то нова знахідка відкриє шлях дослідникам до кращого розуміння історії утворення зір у нашій галактиці завдяки вивченню метеоритів.

Коли зорі, що приблизно від 0,5 до 5 разів перевищують масу Сонця, наближаються до кінцевого етапу свого життя, вони стають червоними гігантами і скидають у міжзоряний простір свої зовнішні шари. Це спричиняє появу красивих хмар, що розширюються. Астрономи називають їх планетарними туманностями.

news 15 01 20 vТуманність Яйце (Egg Nebula) — хмара речовини, викинута старою віком зорею, має великі зерна пилу, які можуть бути схожими на мінерали карбіду кремнію, виявлені в метеоритах. Фото з сайту http://astronomy.com.

З часом матеріал у планетарних туманностях охолоджується і конденсується в зерна пилу та мінералів. Деякі з цих зерен потім потрапляють у газопилові хмари з яких формуються нові покоління зір, планет, астероїди тощо.

Будь-які досонячні зерна, які були на початку формуванні Землі, вже зникли через дію геологічних процесів нашої планети, зокрема вулканів та тектоніки плит. Але метеорити, які падають на Землю, зберігають ці космічні «капсули часу».

Відтоді, як у 1987 році дослідники уперше виявили досонячні зерна в метеоритах, вони вивчали ці стародавні реліквії, щоб з’ясувати, скільки їм років і звідки вони походять.

У новому дослідженні група науковців під керівництвом космохіміка Філіпа Гека (Philipp Heck) з Музею природної історії імені Філда в Чикаго проаналізувала 50 досонячних зерен, що містять мінерал під назвою карбід кремнію. Зразки взято з відомого Мурчісонського метеорита (Murchison meteorite), який впав на Землю в Австралії в 1969 році.

Коли крихітні частинки високих енергій, які називають космічними променями, пронизують космічний простір, вони можуть вражати мінерали всередині твердих порід, як крихітні космічні кулі. Це, натомість, приводить до того, що частина атомів кремнію та вуглецю в цих мінералах розщеплюється на інші елементи, такі як гелій та неон.

Виміривши, скільки цих мінералів з Мурчісонського метеорита було перетворено на гелій та неон, дослідники змогли визначити, який час вони перебували під впливом космічних променів, а отже, і скільки їм років.

Науковці з’ясували, що вік зерен карбіду кремнію, який вони вивчали, коливався приблизно від віку Сонця до приблизно трьох мільярдів років. Вік більшості цих зерен лише від чотирьох мільйонів до 300 мільйонів років більший, ніж вік Сонця. Гек і його група вважають: велика кількість цих порівняно молодих досонячних зерен може бути ще одним свідченням того, що Молочний Шлях зазнав «сплеску» процесу зореутворення близько семи мільярдів років тому.

За допомогою інших методів астрономи виявили докази, що Молочний Шлях, мабуть, мав триваліший період процесу утворення зір, ніж у середньому близько семи мільярдів років тому. Отже, якщо врахувати час, який знадобився б, щоб ці зорі перетворилися в червоні гіганти і планетарні туманності, то має бути більше пилових зерен, що утворилися за кілька мільйонів років до того, як сформувалося Сонце, сказав Гек.

«Я все ще у захваті від ідеї, що можна лише мати камінь, взяти його з шафи, видобути мінерали та дізнатися щось про історію нашої галактики», ― сказав він.

За інф. з сайту http://astronomy.com.

Докладніше про «Наше небо»

Це науково-популярний астрономічний інтернет-журнал для широкого загалу, створений у 2016 році. Назва «НАШЕ НЕБО» виникла у 1998 р. під час обговорення з директором Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України академіком Я.С. Яцківим ідеї щодо заснування Київським республіканським планетарієм науково-популярного видання астрономічного змісту.

Упродовж 2006—2009 рр. я видавав малим накладом журнал «НАШЕ НЕБО.observer», а з 2010 р. веду блог «Ми і Всесвіт». Далі науково-популярні матеріали вміщуватиму головно на цьому сайті.

Іван Крячко

Написати електронний лист

Ви маєте змогу написати електронного листа з будь-якого питання щодо астрономії та інтернет-журналу «Наше небо»

Дякуємо за Вашу увагу до «Нашого неба»!

Please publish modules in offcanvas position.