Що буде з Сонячною системою, коли Сонце доживатиме свій вік? Це, ймовірно, стане кінцем існування планети Земля, але життя все одно може знайти вихід.

Приблизно через 5 мільярдів років Сонце стане дуже великим і різко змінить Сонячну систему. Океани випаруються й пересохнуть. Кілька планет зникнуть ціляком. І холодні до тієї пори планети нарешті отримають задоволення від свого життя біля Сонця.

Наша зоря отримує енергію від ядерного синтезу — вона перетоплює водень в гелій у процесі, що перетворює масу в енергію. Як тільки подача палива припиниться, Сонце почне різко зростати в розмірах. Його зовнішні шари будуть розширюватися, поки вони не поглинуть велику частину Сонячної системи, бо Сонце стане зорею, яку астрономи називають червоним гігантом.

А що буде з планетами, коли Сонце ввійде у фазу червоного гіганта? Майбутнє Сонячної системи все ще є предметом дискусій серед науковців. До якого розміру розшириться на той час Сонце та як зміняться умови, поки не ясно. Але деякі події стануть вірогідними.

Повільна смерть Сонця унеможливить життя на Землі, але натомість може спричинити появу населених планет в найхолодніших районах Сонячної системи.

Люди, які будуть на той час в Сонячній системі, можуть знайти прихисток на Плутоні та інших далеких карликових планетах у поясі Койпера, регіоні за Нептуном, заповненому льодяними космічними тілами. Коли Сонце розшириться, ці світи опиняться в умовах, придатних для еволюції життя.

Це «відкладена у часі винагорода для таких планет бути придатними для життя», — сказав планетолог Алан Штерн (Alan Stern) з Південно-Західного науково-дослідного інституту в США. «Пізній етап в житті Сонця — у фазі червоного гіганта — пояс Койпера стане своєрідним Маямі Біч», — зауважив науковець.

Зробімо побіжну прогулянку через Сонячну систему в останні дні Сонця.

Життєвий цикл Сонця пролягає від стану життєдайної зорі, яку ми знаємо нині, до набряклого червоного гіганта і, врешті-решт, крихітного білого карлика з планетарною туманністю навколо. Фото з сайту http://astronomy.com.

Меркурій

Протягом історії Сонячної системи найближча до Сонця планета була ним розжарена. Але на Меркурії нині в деяких місцях є лід. В міру того, як наша зоря старітиме, вона випарує всі наявні летючі речовини, а потім і всю планету знищить у повільному режимі «Зорі смерті» із фільму «Зоряні війни».

Венера

Венеру іноді називають «близнюком Землі», бо сусідні планети схожі за розмірами та будовою. Але пекельна поверхня Венери має мало спільного з ідеальними умовами на Землі. Коли Сонце розшириться, воно спершу спалить атмосферу Венери, а згодом поглине планету.

Земля

Хоча пальне у Сонця закінчиться не раніше, ніж через 5 мільярдів років, життя на Землі, ймовірно, буде знищене задовго до того, як це станеться. Це тому, що яскравість Сонця насправді вже зростає. За деякими оцінками, може минути лише мільярд років, коли сонячне випромінювання стане таким потужним, що спричинить нестерпні умови для життя на Землі.

На перший погляд це тривалий відтинок часу. Але, для порівняння, життя існує на Землі вже понад 3 мільярди років.

І коли Сонце перетвориться на червоного гіганта, Земля також випарується. Можливо, це трапиться лише через кілька мільйонів років після смерті Меркурія та Венери. Усю тверду поверхню і залишки істот, що жили тут, спалить, збільшуючись у розмірах, Сонце. Будь-який слід існування людства на Землі буде знищено.

Але не всі науковці згодні з таким уявленням. Деякі вважають, що розміри Сонця перестануть рости до того, як воно повністю поглине нашу планету. Інші вчені пропонують схеми переміщення Землі вглиб Сонячної системи, повільно збільшуючи її орбіту. На щастя, ця дискусія для всіх нині живих — суто академічна.

Марс

Навіть випромінювання молодого Сонця було занадто великим, щоб Марс утримував атмосферу, здатну захищати складне життя. Однак останні дані свідчать про те, що на Марсі під його поверхнею нині можливо є вода. Сонце не поглине Марс, бо навіть у фазі червоного гіганта не зможе «дотягнутися» до планети, але марсіанська вода, ймовірно, випарується ще до того моменту, коли червона велика зоря заполонить внутрішню Сонячну систему.

Планети-гіганти

Оскільки Сонце на етапі червоного гіганта поглине внутрішні планети, частина їхньої речовини, мабуть, потрапить у відділені ділянки Сонячної системи і буде захоплена газовими планетами.

На цій світлині Сатурна показано той його бік, який ніколи не видно із Землі. 13 квітня 2017 року космічний зонд «Кассіні» зробив 96 знімків для створення цього фото. Оскільки Сонце просвічує крізь кільця, найменші деталі в них світяться яскраво, а товсті кільця — темні. Фото з сайту http://astronomy.com.

Однак, збільшення розмірів нашої зорі, спричинить випаровування кілець Сатурна, що складаються з льоду. Така ж доля, ймовірно, чекає нинішні небесні тіла, вкриті океанами, — супутник Юпітера Європу та супутник Сатурна Енцелад, чиї товсті шари льоду випаруються у міжпланетний простір.

Нова зона для життя?

Після того, як Сонце стане червоним гігантом, Плутон та його «двоюрідні брати» в поясі Койпера, і також супутник Нептуна Тритон, можуть бути найціннішою нерухомістю у Сонячній системі.

Нині ці небесні тіла містять багато водяного льоду і складні органічні речовини. Деякі з них можуть навіть мати океани під льодяними поверхнями чи, принаймні, мали у далекому минулому. Щоправда, температура поверхні на карликових планетах, таких як Плутон, зазвичай становить непривітні сотні градусів нижче температури замерзання води.

Але на той час, коли Земля стане огарком, температури на Плутоні будуть близькими до середньої температури нашої планети сьогодні.

Світлина Плутона, отримана космічний зондом «Нові горизонти». Віддалений, крижаний світ одного дня може прихистити життя. Фото з сайту http://astronomy.com.

«Коли Сонце стане червоним гігантом, температура на поверхні Плутона буде приблизно такою ж, як і середні температури на поверхні Землі нині», — сказав Штерн. У дослідженні, результати якого оприлюднив журнал Astrobiology в 2003 році, він розглядав перспективи життя у зовнішній Сонячній системі після того, як Сонце вступить у фазу червоного гіганта.

Земля буде «підсмаженою», а Плутон придатним і наповненим тими ж різновидами складних органічних сполук, які існували, коли життя вперше виникло на нашій планеті. Штерн каже, що Плутон, ймовірно, матиме густу атмосферу та рідку воду на поверхні. Усі разом небесні тіла — від кометоподібних до карликових планет, таких як Ерида і Седна, — в цій новій зоні життя матимуть утричі більшу площу поверхні, ніж усі разом чотири планети внутрішньої Сонячної системи.

Можливо, це має вигляд академічної дискусії, що стосується лише наших далеких нащадків — якщо їм пощастить вижити в далекому майбутньому, щонайменше протягом наступного мільярда років. Однак, як зазначає Штерн, нині в галактиці Молочний Шлях існує близько 1 мільярда червоних гігантів. Тобто є багато місць для того, щоб живі істоти розвивалися, а потім гинули, поглинуті їхніми зорями.

За інф. з сайту http://astronomy.com