У травні 2024 р. Земля пережила найсильнішу геомагнітну бурю за останні понад 20 років, що спричинила разючі полярні сяйва, які були помічені на надзвичайно низьких і високих широтах. Вона стала наслідком активності Сонця, яка була пов’язана з дуже великою за площею сонячною плямою AR3664, що на той момент «дивилася» прямо на Землю.
Ці сонячні явища (плями — Ред.) викликані магнітним полем Сонця, яке виникає в його надрах у процесі, що називається динамо. Тепер нове дослідження, результати якого оприлюднив журнал Nature, кидає виклик давнім гіпотезам про глибину, на якій цей процес відбувається всередині Сонця.
«Утворення, які ми бачимо, дивлячись на Сонце, як-от корона, яку багато людей бачили під час нещодавнього сонячного затемнення, сонячні плями та сонячні спалахи, пов’язані з магнітним полем Сонця», — сказав автор дослідження Кітон Бернс (Keaton Burns), науковий співробітник з факультету математики Массачусетського технологічного інституту в США.
«Одна з основних ідей щодо того, як запустити динамо-машину, полягає в тому, що вам потрібна область, де багато плазми рухається повз іншу плазму, і що зсувний рух перетворює кінетичну енергію в магнітну. Досі вважали, що магнітне поле Сонця виникає внаслідок рухів в найнижчій частині конвекційної зони».
На зображенні, зробленому Обсерваторією сонячної динаміки (Solar Dynamics Observatory, SDO) NASA, лініями показано магнітні поля Сонця. Складне накладання ліній вказує науковцям на те, як змінюється сонячний магнетизм через постійне обертання Сонця та рухи речовини всередині нього. Авторські права на зображення: NASA/SDO/AIA/LMSAL. Фото з сайту https://cosmosmagazine.com.
Конвективна зона займає верхню третину радіуса Сонця і простягається приблизно на 200 000 кілометрів під його поверхнею.
Наукова група розробила нові, найсучасніші чисельні моделі для моделювання магнітного поля Сонця. З’ясувалося, що коли дослідники моделювали певні збурення або зміни в потоці плазми (іонізованого газу) у верхніх 5—10 % Сонця, цих змін було достатньо для створення реалістичних моделей магнітного поля, схожих на ті, які астрономи спостерігають на Сонці. Натомість моделювання динамо в глибших шарах породило менш реалістичну сонячну активність.
Співавтор дослідження Даніель Лекоанет (Daniel Lecoanet), експерт з астрофізики та геофізичної динаміки рідини з Північно-Західного університету в США, додає, що розуміння походження магнітного поля Сонця «важливо для прогнозування майбутньої сонячної активності, як-от спалахів, які можуть вразити Землю».
«Це дослідження пропонує нову гіпотезу про те, як виникає магнітне поле Сонця, що краще відповідає сонячним спостереженням, і, як ми сподіваємося, може бути використана для кращих прогнозів сонячної активності».
За інф. з сайту https://cosmosmagazine.com
