Деякі зорі в кінці свого життєвого циклу мають ядра вдвічі більші, ніж вважали в астрономії раніше. Це встановила міжнародна група науковців. Їхні результати оприлюднив журнал Nature. Настав час переосмислити теорію зоряної еволюції?

Вивчаючи зорю — білий карлик KIC08626021, що лежить на межі сузір’їв Лебедя і Ліри, дослідники виявили — її ядро з вуглецю і кисню вдвічі більше, ніж передбачала теорія. «Це важливе відкриття, яке змусить нас переосмислити наш погляд на те, як помирають зорі», — зауважив Джилл Фонтене (Gilles Fontaine), професор фізики Монреальського університету і один з авторів статті в журналі Nature.

На малюнку показано білий карлик — зорю розмірами із Землю, що є кінцевим етапом еволюції зір сонячної маси. Фото з сайту http://nouvelles.umontreal.ca.

Білі карлики становлять майже 97% залишків зір у Всесвіті, що досягли останнього етапу своєї еволюції. Такі зорі, невблаганно охолоджуючись, мають періоди нестабільності. У цей час вони зазнають глибоких вібрацій, що дозволяє прямо досліджувати ці зорі аж до їхніх ядер. Такий метод називають зоряною сейсмологією.

З відстані 1375 світлових років від Землі білий карлик KIC08626021, розміри якого співмірні з розмірами Землі, випромінює світло, яке ледь помічають телескопи на Землі. Науковці протягом тривалого часу вивчали зорю з допомогою космічного телескопа «Кеплер» (це той телескоп, що веде пошук екзопланет — Ред.) і змогли уважно дослідити її коливання.

Це дозволило виявити, що вміст кисню у ядрі білого карлика ​​перевищує прогнози наявних моделей зоряної еволюції. Маса центрального однорідного ядра зорі ​​становить 0,45 сонячної маси і приблизно 86% її — кисень. Ці значення відповідно на 40% та 15% більші, ніж очікувані згідно з типовими моделями білого карлика.

Ноемі Джіаммікеле (Noemi Giammichele), перший автор статті в Nature, зазначила: «Ми маємо відтворити ці результати з іншими небесними тілами, перш ніж зможемо зробити будь-які висновки». Хоча KIC08626021 — це перший пульсівний білий карлик, виявлений телескопом «Кеплер», відтоді виявлено приблизно 60 таких об’єктів. Тобто, науковці мають можливість докладно вивчити білі карлики й підтвердити, або спростувати отриманий результат.

За інф. з сайту http://nouvelles.umontreal.ca