Час від часу комета або астероїд прилітає до Сонячної системи з міжзоряного простору. За останні роки астрономи спостерігали два міжзоряних об’єкти: 1I/ʻOumuamua у 2017 р. та 2I/Borisov у 2019 році. Можна було б припустити, що в минулому принаймні деякі міжзоряні об’єкти стикалися із Землею. Але науковці ніколи не знаходили міжзоряний метеорит. Нове дослідження стверджує: це тому, що Хмара Оорта набагато активніша, ніж досі вважали астрономи.
Хмара Оорта — це гало крижаних тіл на зовнішньому краю Сонячної системи, де сили тяжіння Сонця ледве достатньо, щоб утримувати їх на орбіті нашої зорі. Коли інша зоря проходить поблизу Сонця, окремі об’єкти Хмари Оорта можуть бути підштовхнуті до внутрішньої Сонячної системи, де вони стають довгоперіодичними кометами. Астрономи ніколи не спостерігали Хмару Оорта, але знають, що вона є, бо комети можуть наближатися до Сонця з будь-якого напрямку, а не лише з площини орбіт планет.
Астрономи розрізняють об’єкти Хмари Оорта та міжзоряні об’єкти за їхніми орбітами. Міжзоряні об’єкти мають гіперболічну орбіту, а це означає: якщо простежити їхній шлях винятково під дією гравітації Сонця, вони продовжать рух у міжзоряний простір і ніколи не повернуться. З іншого боку, об’єкти Хмари Оорта мають замкнутий орбітальний шлях. Вони можуть подорожувати далеко в космос, але гравітаційно прив’язані до Сонця.
Звісно, деякі міжзоряні об’єкти можуть наблизитися до Юпітера чи іншої планети, де гравітаційне тяжіння цього небесного тіла перемістить їх на замкнуту орбіту. Тому деякі міжзоряні об’єкти можуть бути схожими на об’єкти Хмари Оорта. Протилежну випадкову зустріч, коли об’єкт Хмари Оорта виштовхується на гіперболічну орбіту, досі науковці вважали набагато рідкіснішою.
Шлях метеора, розрахований на основі спостережень. Авторські права на зображення: Пенья-Асенсіо та ін. Фото з сайту www.universetoday.com.
Наукова група, яку очолював Пенья-Асенсіо (Peña-Asensio) з Автономного університету Барселони, спостерігала деякі метеори з гіперболічними траєкторіями. Об’єднавши кілька зображень шляху метеора, можна обчислити шлях входження метеороїда в атмосферу Землі. У цьому дослідженні науковці вивчали метеор, який спостерігали у Фінляндії в 2022 році і який мав гіперболічну траєкторію. Вони виявили, що, зважаючи на невизначеність спостережень, статистично метеороїд найімовірніше є об’єктом збуреної Хмари Оорта, а не міжзоряним об’єктом. Застосувавши ті ж статистичні дані до шести інших гіперболічних метеорів, дослідники виявили, що чотири з них мають схожу статистику. Тобто метеороїди, що спричинили ці метеори, ймовірно, також були об’єктами Хмари Оорта. Це означає, що більшість гіперболічних метеороїдів не є міжзоряними.
Міжзоряні об’єкти ймовірно стикаються із Землею, але рідше, ніж передбачали раніше астрономи. Отже, пошук міжзоряних метеоритів буде складним завданням.
За інф. з сайту www.universetoday.com
