Бетельгейзе — одна з найяскравіших і найупізнаваніших зір зимового неба, що позначає ліве плече небесної фігури Оріона в однойменному сузір’ї. Але останнім часом її поведінка була дивною: на початку 2020 року спостерігачі зауважили безпрецедентно велике падіння її блиску, що спричинило припущення — Бетельгейзе може невдовзі вибухнути.
Щоб дізнатись більше, міжнародна група науковців під керівництвом Меридіт Джойс (Meridith Joyce) з Австралійського національного університету, яка працювала в Інституті фізики та математики Всесвіту Кавлі (Kavli Institute for the Physics and Mathematics of the Universe, Kavli IPMU) в Японії, виконала ретельне дослідження Бетельгейзе. Науковці дійшли висновку, що зоря перебуває в ранній фазі спалення гелію в ядрі (а це понад 100 000 років до вибуху); її маса і радіус менші і вона лежить ближче до Землі, ніж раніше вважали астрономи. Дослідники також показали: менші зміни яскравості Бетельгейзе зумовлені зоряними пульсаціями, і припустили, що недавній великий спад блиску спричинений її затемненням хмарою пилу.
Пульсація зір спричиняє зміну їхнього блиску, але спад яскравості Бетельгейзе на початку 2020 року був безпрецедентним. Порівняння прямих зображень поверхні Бетельгейзе між січнем 2019 року та груднем 2019 року показує: великі ділянки поверхні згасли в грудні 2019 року, що може свідчити про появу хмари пилу перед зорею. Зображення було отримано за допомогою Дуже великого телескопа Європейської південної обсерваторії. Фото з сайту www.eurekalert.org.
Група науковців проаналізувала зміни яскравості Бетельгейзе за допомогою еволюційного, гідродинамічного та сейсмічного моделювання. Це дало змогу отримати більш чіткі уявлення, ніж раніше, що Бетельгейзе нині спалює гелій у своєму ядрі. Вони також показали, що зоряні пульсації, зумовлені так званим каппа-механізмом, змушують зорю постійно змінювати блиск з двома періодами 185 (+ -13,5) днів та приблизно 400 днів. Але значне падіння блиску на початку 2020 року спричинила, ймовірно, хмара пилу, що опинилася перед Бетельгейзе.
Зміна блиску Бетельгейзе протягом 1996—2020 років. Дані про блиск були зібрані спостерігачами Американської асоціації спостерігачів змінних зір (American Association of Variable Star Observers, AAVSO) та космічним зондом Solar Mass-Ejection Imager. Дані останнього обробляв Ласло Молнар (László Molnár) з обсерваторії Конкоя в Будапешті (Угорщина). Прогалини в даних — це періоди, коли Бетельгейзе не видно на нічному небі Землі. Фото з сайту www.eurekalert.org.
Аналіз показав, що маса зорі лежить в межах від 16,5 до 19 мас Сонця, що трохи нижче, ніж попередні оцінки. Дослідники також визначили розміри Бетельгейзе і її відстань від Землі. Попередні дослідження вказували на те, що Бетельгейзе простягається на відстань співмірну з діаметром орбіти Юпітера. Однак нові результати показали, що Бетельгейзе поширюється лише на дві третини цієї відстані. Встановивши фізичні розміри зорі, науковці змогли визначити її відстань від Землі. Зоря лежить за 530 світлових роках від нас, або на 25 відсотків ближче, ніж астрономи вважали раніше.
З цих результатів випливає, що вибух Бетельгейзе трапиться не скоро, хоча вказати точну дату її спалаху на нинішньому етапі розвитку астрономії неможливо. Зоря міститься далеко від Землі, щоб можливий вибух мав значний вплив на планету та її мешканців. Водночас, оскільки Бетельгейзе є найближчим кандидатом в наднову, це дає астрономам рідкісну можливість вивчити, що відбувається з такими зорями до того, як вони вибухнуть.
За інф. з сайту www.eurekalert.org
