Припущення про Немезиду — «зорю смерті», компаньйона Сонця

news 21 07 17Немезида — допоки лише теоретично передбачувана карликова зоря, яку вважають супутницею Сонця. Її існуванням можна пояснити один з виявлених циклів масових вимирань в історії Землі. Науковці припустили, що така зоря може вплинути на орбіту об’єктів в зовнішній частині Сонячної системи, спрямувавши їх назустріч із Землею. Хоча попередні астрономічні спостереження не дають жодних доказів існування такої зорі, дослідження 2017 року натякає на те, що в далекому минулому це могла бути Немезида.

 

news 21 07 17 v

Під час огляду неба космічний телескоп WISE знайшов більше коричневих карликів далі від Сонця, ніж поблизу. На цьому зображенні, що охоплює ділянку радіусом 30 світлових років довкола Сонця, показано коричневі карлики в межах 26 світлових років від нашого світила. Об’єкти, позначені синіми колами, відкриті раніше, червоними — нові коричневі карлики, виявлені WISE. Фото з сайту www.space.com.

Аргумент за Немезиду

На початку 80-х років минулого століття науковці звернули увагу на те, що вимирання на Землі мають циклічний характер. Масове вимирання, як вважають, відбувається щонайменше кожні 27 мільйонів років. Пояснення такого великого відтинку часу змусило дослідників звернути увагу на астрономічні події.

У 1984 р. Річард Мюллер (Richard Muller) з Каліфорнійського університету в Берклі висловив припущення, що причиною масових вимирань може бути червона карликова зоря на відстані 1,5 світлових років. У пізніших передбаченнях науковці висловлювалися про те, що Немезида може бути коричневим, або білим карликом, чи маломасивною зорею, яка лише в кілька разів масивніша, ніж Юпітер. Такі небесні тіла тьмяні, що ускладнює їх виявлення.

Науковці припустили, Немезида може вплинути на хмару Оорта, яка лежить за орбітою Плутона і складається з крижаних порід, що обертаються кругом Сонця. Ці брили рухаються навколо Сонця по еліптичній орбіті з великими періодами. Коли вони наближаються до зорі, їх лід починає танути й світитися вслід за ними, що робить їх впізнаваними як комет.

Якщо Немезида проходить крізь хмару Оорта кожні 27 мільйонів років, як стверджують деякі науковці, це може привести до того, що додаткові комети будуть викинуті з хмари й спрямовані до внутрішньої Сонячної системи й зокрема Землі. Кількість зіткнень зросте — масові вимирання будуть поширенішими.

Пояс Кейпера, диск з малих тіл, що лежить всередині Сонячної системи, також має чітко визначений зовнішній край, який може бути зірваний з боку зорі-компаньйона. Дослідники знайшли інші зоряні системи, де зоря-супутниця, начебто, вплинула на форму таких дисків.

Карликова планета Седна також натякає на можливе існування зорі-компаньйона Сонця. Планета, яка обходить орбіту за 12000 років, має багато загадок. Науковці припустили, що такий масивний об’єкт, як тьмяна зоря, може відповідати за утримання Седни на такій далекій відстані від Сонця.

Суть іншого передбачення — на краю Сонячної системи існує велика крижана планета, яку назвали «Дев’ята планета» (Planet Nine). Костянтин Батиґін (Konstantin Batygin) та Майк Браун (Mike Brown) з Каліфорнійського технологічного інституту запропонували в 2016 році, що таке тіло може збурювати дрібні крижані тіла в поясі Койпера. Нині тривають пошуки цієї планети. Примітно, що Браун входив до складу групи науковців, яка відкрила Седну та кілька інших крижаних об’єктів у поясі Койпера. Він також був серед найрішучіших прихильників перекласифікації в 2006 р. Плутона (колись дев’ята велика планета) на карликову планету.

Теорія під вогнем критики

Хоча деякі науковці вважають, що припущення про існування Немезиди є правдоподібним, інші так не вважають. Питання циклічності масових вимирань ще на етапі дискусій. Вивчення кратерів, здається, вказують на те, що такої моделі не існує. Інші дослідження скам’янілостей показують, що масове вимирання частіше трапляється навколо цих вершин, але такі події траплялися й в інші епохи.

Щоб суттєво не впливати на орбіти планет, а також бути невидимою, Немезида має лежати далеко від Сонця. Але астрономи стверджують, така орбіта, по суті, нестійка. Мандруючи на великій відстані, Немезида має потрапити під вплив інших зір, що рухаються по Галактиці. Збурена від цього орбіта не забезпечить їй сталого впливу на хмару Орта — він буде постійно змінюватися.

У 2017 р. нове дослідження показало, що майже всі зорі, як Сонце, народжені з компаньйонами. Астрономи виконали докладне вивчення молодих зір в молекулярній хмарі Персея та підкріпили його комп’ютерним моделюванням. Але Немезида, якщо вона тоді існувала, звільнилась від молодого Сонця на самому початку й перейшла в іншу ділянку Молочного Шляху, запевнили астрономи.

Виявлення невидимого

Може бути, що компаньйона Сонця важко знайти, але його все одно мають побачити чутливі телескопи. Астрономи «прочісували» небесну сферу, використовуючи огляд усього неба на довжині хвилі два мікрометри (the Two Micron All Sky Survey, 2MASS), коли спостерігали об’єкти всього неба протягом чотирьох років у трьох інфрачервоних діапазонах довжин хвиль. Виявлено 173 коричневих карликів далеко за межами Сонячної системи, але нічого достатньо близько, що могло бути славнозвісною Немезидою.

Космічний телескоп NASA WISE (Wide-field Infrared Survey Explorer, Ширококутний інфрачервоний оглядовий дослідник) завершив свою 1,25-річну місію в лютому 2011 року, відкривши кілька коричневих карликів в межах 20 світлових років від Сонця. Але, знову таки, жоден з них не лежить поблизу Сонячної системи.

Невдача з виявлення реального кандидата цими двома чутливими інструментами підшовхнула багатьох науковців до висновку, що Сонце є самотньою зорею і не має супутника.

Згідно з сторінкою NASA «Спитайте астробіолога», Сонце — не компонент подвійної зоряної системи. Ніколи не було жодних доказів наявності компаньйона. Ідея була спростована кількома інфрачервоними обстеженнями неба, остання з яких — місія WISE. Якби існував супутник — коричневий карликовий, ці чутливі інфрачервоні телескопи мали б його виявити. Це заявив астробіолог Давид Моррісон (David Morrison) 17 жовтня 2012 р.

За інф. з сайту www.space.com.space.com

Докладніше про «Наше небо»

Це науково-популярний астрономічний інтернет-журнал для широкого загалу, створений у 2016 році. Назва «НАШЕ НЕБО» виникла у 1998 р. під час обговорення з директором Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України академіком Я.С. Яцківим ідеї щодо заснування Київським республіканським планетарієм науково-популярного видання астрономічного змісту.

Упродовж 2006—2009 рр. я видавав малим накладом журнал «НАШЕ НЕБО.observer», а з 2010 р. веду блог «Ми і Всесвіт». Далі науково-популярні матеріали вміщуватиму головно на цьому сайті.

Іван Крячко

Написати електронний лист

Ви маєте змогу написати електронного листа з будь-якого питання щодо астрономії та інтернет-журналу «Наше небо»

Дякуємо за Вашу увагу до «Нашого неба»!

Please publish modules in offcanvas position.