Погляд телескопа VISTA крізь пелену пилу Малої Магелланової Хмари

news 03 05 17Галактика Мала Магелланова Хмара — особливість південного неба, адже її видно навіть неозброєним оком. Але телескопи, які збирають видиме світло, не дозволяють отримати чіткі уявлення про внутрішню будову цієї галактики через хмари міжзоряного пилу, які закривають її об’єкти від спостерігача. Здатність телескопа VISTA (the Visible and Infrared Survey Telescope for Astronomy) реєструвати інфрачервоні промені дозволила нарешті астрономам побачити безліч зір в цій сусідній галактиці набагато ясніше, ніж будь-коли раніше. Як наслідок, отримано рекордний знімок — найбільше в історії інфрачервоне зображення Малої Магелланової Хмари — з мільйонами зір в кадрі.

news 03 05 17 1v

Світлина галактики Мала Магелланова Хмара, отримана з допомогою телескопа VISTA. Окрім великої кількості зір, на зображенні є багато галактик тла і кілька зоряних скупчень, зокрема дуже яскраве кульове скупчення 47 Тукана (у правій частині зображення). Фото з сайту www.eso.org.

Мала Магелланова Хмара (ММХ) — карликова галактика, мініатюрний двійник Великої Магелланової Хмари (ВМХ). Це дві найближчі наші галактичні сусідки у просторі — ММХ лежить на відстані майже 200000 світлових років від Землі, що становить одну дванадцяту відстані до відомої галактики Андромеди. Вони мають вельми специфічні форми, що є наслідком їх взаємодії як одна з одною, так і з Галактикою.

Їх відносна близькість до Землі робить Магелланові Хмари ідеальними кандидатами для вивчення процесів формування зір та їхньої еволюції. Однак, хоча розподіл й історія комплексів зореутворення в цих карликових галактиках відомі, але міжзоряний пил є найбільшою перешкодою для виконання якісних спостережень утворення в них зір. Величезні хмари крихітних зерен розсіюють і поглинають частину випромінювання, яке випускають зорі, особливо видиме світло, — це обмеження для телескопічних спостережень на Землі. Воно відоме як пилова екстинкція (dust extinction).

ММХ заповнена пилом, і видиме світло, яке випромінюють її зорі, зазнає суттєвого поглинання. На щастя, не всі електромагнітні випромінювання, в однаковій мірі залежить від пилу. Інфрачервоне випромінювання проходить крізь міжзоряний пил значно краще, ніж видиме світло. Тому спостерігаючи галактики в інфрачервоному світлі, ми можемо дізнатися про нові зорі, що формуються всередині хмар пилу і газу.

VISTA, телескоп для видимого й інфрачервоного огляду, створений для реєстрації інфрачервоного випромінювання. Огляд VISTA Магелланових Хмар (The VISTA Survey of the Magellanic Clouds, VMC) спрямований на картографування історії формування зір у ММХ і ВМХ, а також створення їх тривимірної будови. Мільйони зір ММХ були виявлені в інфрачервоному світлі завдяки VMC. При цьому їхній вигляд майже не був спотворений через поглинання пилу.

Весь кадр цього великого зображення заповнений зорями, що належать до Малої Магелланової Хмари. Воно також містить тисячі галактик тла і декілька яскравих зоряних скупчень, зокрема 47 Тукана у правій частині картини, яке лежить набагато ближче до Землі, ніж ММХ. Зображення максимального розміру покаже вам ММХ так, як ви ніколи не бачили її раніше!

news 03 05 17 2v

Ці окремі світлини показують деякі основні елементи з нового величезного інфрачервоного зображення нашої сусідньої галактики (Мала Магелланова Хмара), яке було отримано з допомогою телескопа VISTA Європейської південної обсерваторії в Паранал (Чилі). Правий нижній кадр показує яскраве кулясте зоряне скупчення 47 Тукана, яке лежить набагато ближче до Землі, ніж Мала Магелланова Хмара. Фото з сайту www.eso.org.

Багатство нової інформації в цьому 1,6 гігапікселя зображенні (43 223 ´ 38 236 пікселів) проаналізувала міжнародна група під керівництвом Стефано Рубеле (Stefano Rubele) з Університету Падуї. Вони використали новітні моделі зір й отримали несподівані результати.

Огляд VMC показав, що більшість зір у ММХ утворилися набагато пізніше, ніж в сусідніх галактиках більшого розміру. Цей попередній результат огляду — лише перша ластівка нових відкриттів, адже дослідження продовжує заповнювати білі плями на наших мапах Магелланових Хмар.

За інф. з сайту www.eso.org.

Докладніше про «Наше небо»

Це науково-популярний астрономічний інтернет-журнал для широкого загалу, створений у 2016 році. Назва «НАШЕ НЕБО» виникла у 1998 р. під час обговорення з директором Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України академіком Я.С. Яцківим ідеї щодо заснування Київським республіканським планетарієм науково-популярного видання астрономічного змісту.

Упродовж 2006—2009 рр. я видавав малим накладом журнал «НАШЕ НЕБО.observer», а з 2010 р. веду блог «Ми і Всесвіт». Далі науково-популярні матеріали вміщуватиму головно на цьому сайті.

Іван Крячко

Написати електронний лист

Ви маєте змогу написати електронного листа з будь-якого питання щодо астрономії та інтернет-журналу «Наше небо»

Дякуємо за Вашу увагу до «Нашого неба»!

Please publish modules in offcanvas position.