Нова картина взаємодії Сонця з Галактикою

news 25 04 17Нові дані NASA, отримані місією «Кассіні» (Cassini), а також обома космічними апаратами «Вояджер» (Voyager) та Interstellar Boundary Explorer (IBEX), свідчать про те, що Сонце і планети оточені величезним сферичним утворенням, створеним магнітним полем Сонця. Ці дані суперечать альтернативному уявленню, згідно з яким сонячне магнітне поле має витягнуту форму, схожу на хвіст комети.

Сонце постійно випускає частинки — їх потік називають сонячним вітром — які заповнюють внутрішню частину Сонячної системи й поширюються далеко за орбіту Нептуна. Цей сонячний вітер створює пузир поперечником понад 37 мільярдів км, який має назву геліосфера. Вся наша планетна система, зокрема й геліосфера, рухається крізь міжзоряний простір. Згідно з попередніми уявленнями, форма геліосфери зовні схожа на комету — кругла голова і довгий хвіст. Однак нові дані, що охоплюють весь 11-річний цикл сонячної активності, вказують — форма геліосфери майже сферична. Результати дослідження оприлюднив журнал Nature Astronomy 24 квітня 2017 р.

«Замість хвоста, як у комети, ця сферична форма геліосфери виникає через сильне міжзоряне магнітне поле (значно сильніше, ніж вважали раніше) та високе співвідношення між тиском частинок і магнітним тиск всередині геліосфери» — пояснив Костас Діалінас (Kostas Dialynas), науковець з Афінської академії в Греції і провідний автор дослідження.

news 25 04 17 v

Нові дані, отримані космічними місіями NASA «Кассіні», «Вояджер-1», «Вояджер-2» та Interstellar Boundary Explorer, показують, що геліосфера — пузир, утворений магнітним полем Сонця, що оточує внутрішню частину Сонячної систему — може бути значно компактнішою і мати сферичну форму, ніж вважалося раніше. Зображення ліворуч показує компактну модель геліосфери, побудовану за останніми даними. Натомість зображення праворуч показує альтернативну модель з розширеним хвостом. Основна відмінність полягає у відсутності в новій моделі протяжного, як у комети, хвоста на одній стороні геліосфери. Цей хвіст показаний в старій моделі в світло-синім кольором. Фото з сайту www.nasa.gov.

Космічний апарат «Кассіні», який понад десять років вивчає систему Сатурна, дозволив науковцям отримати нові важливі дані про форму витягнутої частини геліосфери, яку часто називають «сонячний хвіст» (heliotail). Коли заряджені частинки з внутрішньої Сонячної системи досягають межі геліосфери, вони взаємодіють там з нейтральними атомами газу з міжзоряного середовища. Деякі з цих частинок у вигляді швидких нейтральних атомів повертаються назад в напрямку внутрішньої Сонячної системи. Такі частинки зміг реєструвати зонд «Кассіні».

«“Кассіні” був розроблений, щоб реєструвати іони, замкнені в магнітосфері Сатурна» — зауважив Том Кріміґіс (Tom Krimigis), керівник групи по роботі з приладами місій «Вояджер» і «Кассіні» в Лабораторії прикладної фізики Університету Джона Гопкінса (штат Меріленд) й один з авторів дослідження. «Ми й гадки не мали, що побачимо те, що побачили — картину межі геліосфери.»

Оскільки ці частинки рухаються відносно повільно, їх подорож від Сонця до межі геліосфери і знову назад триває роки. Отже, зміна кількості сонячних частинок, яка залежить від його 11-річного циклу активності, відображається в кількості нейтральних атомів, що повертаються назад в Сонячній системі, протягом багатьох років.

Нові вимірювання кількості цих нейтральних атомів, виконані «Кассіні», показали щось несподіване — частинки, що надходять від хвоста геліосфери відображають зміни в циклі сонячної активності майже так само швидко, як і ті, які приходять з голови геліосфери.

«Якщо геліосфера має витягнутий як у комети «хвіст», ми б очікували, що сонячний цикл проявить себе значно пізніше через зареєстровані нейтральні атоми» — зауважив Кріміґіс.

Але оскільки прояв сонячної активності відбувається однаково швидко, як у частинках, що надходять від хвоста, так і від голови, то це означає тільки одне — хвіст лежить приблизно на тій же відстані від нас, що й голова. Тобто довгий, схожий на кометний, хвіст, наявність якого припускали науковці, може взагалі не існувати. Геліосфера може мати майже круглу й симетричну форму.

За інф. з сайту www.nasa.gov.

Докладніше про «Наше небо»

Це науково-популярний астрономічний інтернет-журнал для широкого загалу, створений у 2016 році. Назва «НАШЕ НЕБО» виникла у 1998 р. під час обговорення з директором Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України академіком Я.С. Яцківим ідеї щодо заснування Київським республіканським планетарієм науково-популярного видання астрономічного змісту.

Упродовж 2006—2009 рр. я видавав малим накладом журнал «НАШЕ НЕБО.observer», а з 2010 р. веду блог «Ми і Всесвіт». Далі науково-популярні матеріали вміщуватиму головно на цьому сайті.

Іван Крячко

Написати електронний лист

Ви маєте змогу написати електронного листа з будь-якого питання щодо астрономії та інтернет-журналу «Наше небо»

Дякуємо за Вашу увагу до «Нашого неба»!

Please publish modules in offcanvas position.