Обсерваторія Саймонса шукатиме ознаки гравітаційних хвиль, які походять від Великого Вибуху.

Космологи готуються кинути найгостріший погляд на ранній Всесвіт. З висоти 5300 метрів на Серро-Токо в пустелі Атакама на півночі Чилі обсерваторія Саймонса буде складати мапу космічного мікрохвильового фону (cosmic microwave background, CMB), який іноді називають післясвітінням Великого Вибуху, з чутливістю, що вдесятеро перевищує попередній «золотий стандарт» чутливості цього фону, зареєстрованого європейським космічним зондом «Планк».

Квантова пам’ять і мережі можуть допомогти об’єднати світло від широко рознесених дзеркал.

Коли через кілька років у Чилі завершиться будівництво Надзвичайно великого телескопа, його 39-метрове дзеркало буде більше, ніж у всіх попередніх телескопів разом узятих. Проте навіть цей титан побачить планети навколо найближчих зір як окремі цятки світла без помітних подробиць.

У 1970-х роках астрономи дійшли висновку, що постійне радіоджерело, яке випромінює із центра нашої галактики радіохвилі, насправді є надмасивною чорною дірою (supermassive black hole, SMBH). Ця чорна діра, відома тепер як Стрілець A*, у понад 4 мільйони масивніша, ніж Сонце, і її можна виявити за випромінюванням, яке виходить з її околиць на кількох довжинах хвиль. Відтоді з’ясовано, що SMBH містяться в центрі більшості великих галактик і деякі з яких набагато масивніші за нашу! Згодом астрономи виявили взаємозв’язок між властивостями галактик і масою їхніх SMBH, що свідчить: вони еволюціонують разом.

25 січня 2024 року Комітет з наукової програми Європейського космічного агентства (European Space Agency, ESA) схвалив місію «Космічна антена лазерного інтерферометра» (Laser Interferometer Space Antenna, LISA) — першу наукову спробу виявлення та вивчення гравітаційних хвиль за допомогою космічних зондів, розміщених в навколоземному просторі.

Темна енергія може бути складнішою, ніж досі вважали науковці.

З чого складається Всесвіт? Це питання турбує астрономів сотні років.

Останні чверть століття науковці вважали, що «нормальна» речовина, тобто атоми і молекули, з яких складаються тіла людей, Земля та майже все, що ми бачимо, становить лише п’ять відсотків Всесвіту. Ще двадцять п’ять відсотків — це «темна матерія», невідома матерія, яку ми не можемо побачити, але яку можемо виявити через її гравітаційний вплив на звичайну матерію.

Решта 70% космосу складається з «темної енергії». Відкрита у 1998 році, ця невідома форма енергії, як вважають науковці, змушує Всесвіт розширюватися зі зростаючою швидкістю.